Спочатку піонери керлінга для гри підбирали камені, що впали з гір. Причому вони прагнули підшукати такі камені - наскільки це могла дозволити природа, - щоб вони були приблизно однакової форми і ваги. Замість ручки у них була ніша, що утворилася після відламування від скелі. За неї можна було схопити камінь великим і вказівним пальцями.
Тільки з 1775 р. вже цілеспрямовано стали робити круглі камені з металевими рукоятками, а коли в 1838 р. заснували Королівський Клуб Каледонії, розміри і форма гранітних каменів були стандартизовані.
Правила гри в керлінг:
Гра в керлінг проводиться на майданчику з льодовою поверхнею. Майданчик для гри має форму прямокутника, на поверхню майданчика наноситься спеціальна розмітка. На кожній стороні майданчика наноситься "будинок", що є кругом з радіусом, рівним 1,83 м. У "будинку" позначається його центр (крапка tee).
Гра в керлінг здійснюється з використанням спеціального спортивного снаряда під назвою "камінь" (stone). Камінь для гри в керлінг складається з гранітної основи круглої форми (обробленою спеціальним чином) і закріпленою на ній ручкою. Маса каменя не повинна перевищувати 19,96 кг. Довжина кола гранітної основи каменя не повинна перевищувати 91,44 см, а висота гранітної основи каменя повинна складати не меншого 11,43 див. У екіпіровку гравця входить спеціальне керлінговая взуття, що забезпечує ковзання і пересування по майданчику (підошва одного черевика може бути покрита ковзаючим матеріалом, а іншого - антиковзаючим матеріалом), вирішується використання слайдерів і антислайдерів, що одягаються на взуття гравця і керлінговая щітка або мітелка встановленого зразка.
У грі беруть участь дві команди по 4 чоловіка. Перед початком матчу визначається черговість виконання кидків каменя гравцями команди, яка зберігається впродовж всього матчу і фіксується в протоколі ("перший", "другий", "третій" і "четвертий" номери).
Завдання кожної команди - поставити якомога більше своїх каменів в будинок (коло), причому, якомога ближче до центру і не дати суперникові зробити те ж саме. Камені суперника, як і свої, можна вибивати.
Матч в керлінгу складається з 10 самостійних частин під назвою "енд" (end). У кожному енді у команди по вісім каменів, які вони кидають, а точніше катають, по черзі. Керують діями команди і показують, куди камені ставити, капітани - скіпи. Вони - мозок і тактичний штаб.
Решта членів команди всі разом називається "свіпперами". Спочатку вони пускають по два камені кожен, а потім натирають лід, коли камені пускають товариші по команді. Лід в керлінгу натирають не тому, що на нім утворився якийсь пил або налід, а для того, щоб на поверхні льоду створити тонкий шар води, по якому ковзатиме камінь. Таким чином, можна не тільки істотно збільшувати шлях каменя, але і міняти його траєкторію руху.
У кожному енді матчу кожним гравцем команди виконується по два кидки каменя. У одному енді кожна з команд здійснює розиграш 8 каменів, всього в енді розігрується 16 каменів. Підрахунок очок проводиться після завершення розиграшу всіх 16 каменів в енді. Причому бали за підсумками енда нараховуються тільки одній з команд.
У 1950 році була заснована Міжнародна федерація керлінга (ФІК), яка об"єднує більше 30 національних федерацій.
З 1951 року проводяться чемпіонати Європи.
Показові змагання з керлінгу проводилися на зимових Олімпійських іграх в 1924, 1932, 1936, 1964 і 1992 роках.
У 1994 році рішенням Міжнародного олімпійського комітету керлінг включений в програму XVIII зимових Олімпійських ігор, на яких було розіграно два комплекти медалей для чоловіків і жінок.
Діючими олімпійськими чемпіонами з керлінгу є чоловіча збірна Канади і жіноча команда Швеції.
"Газета по-українськи"
×
![]()
8 
4166
Коментарі