Півзахисник "Динамо" Мілош Нінкович, який у міжсезоння залишить команду, розповів про обстановку в клубі, відношення до Ігоря Суркіса, чому у Сьоміна не вийшло в другій прихід і в чому секрет успіху донецького "Шахтаря".
Про Ігоря Суркіса і про те, чому не склалося в "Динамо"
Можна списати все на травми. Але в цьому сезоні, коли я став грати, в тій же Лізі чемпіонів з "Фейєнордом", з "Боруссією" на виїзді, коли забив "Чорноморцю" - ці матчі за якістю гри були не гірші від ігр дворічної давнини.
Але після "Чорноморця" мене не було навіть у заявці на матч із "Шахтарем". Якщо подивитися на це з боку - то це трохи дивно. Може, все було в тактиці. А Сьоміна незабаром прибрали, прийшов Блохін, і я взагалі перестав грати. І, напевно, не грав би, якби залишився в "Динамо". Але залишатися я не буду...
Я думаю, що 9 років - це достатньо. Може, треба було йти ще два роки тому, коли це почалося - то ти граєш, то ні. Я не люблю просто сидіти і отримувати зарплату. Сидіти на лавці і виходити на 15-20 хвилин - це не те. Мені в грудні буде 28 років, це найкращі роки для футболіста. Я футбол люблю і хочу в нього грати.
Мені багато що було незрозумілим в "Динамо", але я не можу сказати про клуб жодного некрасивого слова. Я зріднився і з Києвом, і з хлопцями. Як гравець я відбувся тут. І навіть при тому, що останнім часом обходилися зі мною не дуже добре...
Коли ми виграли у запорізького"Металурга" 5:0, я поїхав з командою, але не потрапив "у 18" - в заявку на матч. Взагалі, поваги немає до людини. Мені ж не 18 років. Коли я пройшов у "Динамо", я пройшов через це - але тоді це було нормально, я прийшов з маленькою сербської команди, мене ніхто не знав.
Але я провів тут 9 років. Можна ж було сказати, наприклад: Мілош, ти погано тренуєшся, грати не будеш, залишайся в Києві. Я б відповів: "Без проблем". Але взяли. А яке мені потім було сидіти там? Негарно це. Багато інших прикладів, про які не можу говорити.
Перед чемпіонатом світу перепідписав контракт. Не через гроші. Не міг сказати президенту "Не хочу!", тому що я перших три роки взагалі не грав, весь час травми були, а він чекав. Я не міг після такого... Але останнім часом президент деякими своїми вчинками мене сильно розчарував.
Про причини невдачі Сьоміна після другого приходу в клуб
"Ми обговорювали це між собою. Всі розуміли, що граємо не так, як в перший раз. Коли він тільки прийшов, то прагнув, щоб команда весь час грала в пас, тримала м'яч. Ми грали "ромб" у середині поля, всі були близько один до одного. Ми добре тоді тримали м'яч, намагалися самі диктувати умови.
Вдруге цього вже не було в такому вигляді. У перший раз Юрій Павлович був більш спокійний. Гравці помилялися, але він ніколи не кричав, підбадьорював: "Все нормально. Граємо в пас".
А вдруге ми більше грали в футбол на контратаках, що, може, уболівальникам більше подобалося. Але я не пам'ятаю такої важливої ??гри, в якій ми б диктували умови. Взяти той же "Манчестер Сіті" вдома - на контратаках грали".
Про заяву Блохіна, що футболісти йдуть до президента через голову тренера
Я чесно говорю: у Ігоря Михайловича за 9 років я був п'ять разів - три рази, коли підписував контракт, і два рази перед цим. Ніколи я нічого просив. Якщо тренер не поставив тебе на матч - це його рішення, а президент при чому? Може, в деяких клубах президент вирішує, я не знаю. Є такі гравці, які, не граючи, йдуть до президента, але що він може змінити, якщо це рішення тренера? Він що - накаже тренеру? Вважалося, що Ігор Суркіс чи не склад тренерам "Динамо" диктує? Якщо щось подібне було, то це дуже неправильно. Навіщо тоді тренер?
Про недооцінку футболістів з українським паспортом
Було багато гравців, які просто не отримали шанс. Були цікаві хлопці, але купувалися іноземці, які старші, які, може, і краще в цей момент, але не в перспективі. Мені здається, дуже мало давали шансів українським гравцям, які цього заслуговували. Молоді потрібно частіше давати тренуватися з "основою".
Про успіх "Шахтаря"
У них уже 9 років один тренер. І коли не виходило, і коли вони грали в некрасивий футбол, Луческу залишався. Його ніхто не виганяв. Я ж за ці 9 років вже збився з рахунку, скільки тренерів поміняло "Динамо". Футболістам теж непросто кожен раз звикати до нових вимог. А в "Шахтарі" знали, що Луческу - це хороший тренер, і довіряли йому. І теж адже були інвестиції, які відразу не виправдали себе.
Про рівень добробуту в Києві та Бєлграді
Тут у мене Mersedes МL. А в Сербії дуже небезпечно їздити на хорошій машині, дуже. Я навіть знаю, скільки гравців залишали машину біля будинку - особливо BMW X5, X6, і навіть Golf 5, на який тут ніхто і не подивиться. Там неможливо з цим - крадуть постійно. На весь Белград зараз, може, парочка BMW X6. А таких машин, як у Києві, там і не було ніколи. У багатьох є гроші на хороше авто, але вони просто бояться, що її вкрадуть.
А інша причина: якщо в тебе машина з об'ємом двигуна більше двох тисяч сантиметрів кубічних, то ти кожен рік платиш, по-моєму, тисячу євро за реєстрацію. А якщо більше п'яти - дві з чимось. А у мене там BMW 5-ої серії, але не остання, а стара модель. Їх у місті багато.
У Сербії мало багатих людей. А в Україні вистачає людей, які суттєво багатші за футболістів. Я знаю багато прикладів, коли дівчині 25, а чоловікові під 60. Це що - любов? Ніхто в це не вірить. Може, вона і любить його, але вона відразу зрозуміла, що її чекає хороше життя.
Про націоналізм
У мене і в кімнаті на базі сербський прапор висить, і на машині всі сербське. Дуже люблю свою країну і, думаю, що кожен повинен любити свою країну. Але по-доброму любити.
Про перспективи після Києва
Після стількох років у "Динамо" було б не зовсім правильно з позиції гравця залишатися в цих же краях. А чемпіонат Росії, як на мене, по суті своїй не сильно відрізняється від українського. Сенс туди їхати? Я зараз у розквіті сил, мені хочеться пограти в сильному європейському чемпіонаті, наприклад, у німецькому.
Хочеться, щоб кожен матч був, як свято. А не так, як у Кривому Розі: постійно граєш при порожніх трибунах. Ви не думайте, що гравці байдужі до заповнюваності трибун. Для нас це дуже важливо.
Їхати з Києві буде непросто. Я ж не Горан Попов, який кожні два роки змінює команду. Але треба щось поміняти в своїй кар'єрі. Перевезення речей - це не найстрашніше. Дружина теж любить Київ, донька тут народилася. Ну, я буду приїжджати в гості - до Алієва, до Мілевського.
А вболівальникам хочу сказати: "Спасибі за все!" За всі ці роки, що ми були разом. І також спасибі всім людям, які працювали на нашій базі в Конча-Заспі - на кухні, на полі. Всім величезне спасибі. Я вас ніколи не забуду.
3 
4166
Коментарі