Головний редактор Football.ua Кирило Крижановський розповів, чому найбільш відвідуваний спортивний сайт України бойкотує російську прем'єр-лігу і як допомагає українській армії.
Коли ви перестали писати про російський футбол?
"Коли почалися кримські події, - розповідає Кирило. - Ми вирішили, що висвітлювати чемпіонат держави, яка фактично веде неоголошену війну проти твоєї країни — це трішки неправильно. Виходячи з цього ми вирішили відмовитися від російської прем'єр-ліги. Взагалі. Така позиція нашого сайту. Писати про чемпіонат цієї країни недоцільно навіть з моральної точки зору."
Це була ваша особиста ініціатива?
"Я сказав хлопцям: "Ми відмовляємося. Є заперечення?". Їх не було. Так ми прийняли це рішення. Зрозуміло, що у випадку чого, відповідати довелося б мені."
Що ви маєте на увазі?
"Ми не самостійна одиниця, що належить якійсь фірмі, яка тільки нами і займається. Ми є частиною великого холдингу, в якого є свої певні інтереси. У будь-якому випадку, нам ніхто нічого не сказав. Чи то наше рішення не суперечить політиці холдингу, чи то їм було все одно, чи вони вирішили, що ми маємо на це право. Але жодного слова ні за, ні проти ми ні від кого не почули."
Ваші читачі помітили зникнення російського футболу?
"Так, звичайно. Ми дотепер отримуємо листи з відвертими погрозами, образами. І зі словами підтримки. Як і будь-яке рішення, яке зав'язане на таких складних темах, відгуки надходять різні.
Загалом, ми отримали більше схвальних слів, ніж образ. Хоча, як правило, люди, які когось підтримують, нічого не пишуть, а воліють співчувати чи підтримувати мовчки. Активними є ті, хто несе негатив. Якраз такі писали нам: "Ви сволочі. Ви змішуєте спорт та політику."
Відвідуваність сайту не постраждала?
"Ні. Ніякої прив'язки чемпіонат Росії не несе. Ми висвітлювали його не в такому об'ємі, щоб нас читали тільки через російську прем'єр-лігу. Думаю, якісь люди з принципових міркувань відмовилися від нас. Тоді ще не було зрозуміло, як розвиватимуться події і хто як себе вестиме у цьому конфлікті. Зараз 99% жителів нашої країни мають розуміти, що йде неоголошена військова агресія з боку іншої держави. Тоді люди ще сумнівалися. Думали, що і як.
Якщо подивитися навіть на коментарі, то наші читачі-кримчани, агресивні і не агресивні, проросійські і проукраїнські, всі залишилися. В Інтернеті важлива така річ, як сила звички. Спортивні вболівальники є досить консервативними. Якщо вони вже "засіли" на якомусь сайті, то потім їх важко звідти вигнати. Хіба якимось дуже кардинальними діями. РПЛ — це не той випадок.
Якби ми прибрали донецький "Шахтар", то отримали б великий відсоток відмов людей, які приходять на сайт. А чемпіонат Росії не те, що не був популярним. Він був взагалі непопулярним, якщо брати цифри відносно інших чемпіонатів. Зрозуміло, що людям хотілося якогось майданчика, щоб там сперечатися до хрипоти. Але ми цю платформу у них забрали. Значить, будуть сперечатися десь в іншому місці."
Інші сайти і видання мають брати з вас приклад?
"Ні, наслідувати нас не треба, а от прийняти якесь своє рішення могли б. Але у всіх різне розуміння бойкоту. Я знаю журналістів, які активно намагаються бойкотувати все російське. Називати імен не буду. Але в їх виданнях російський футбол дуже активно висвітлюється і пропагується. При цьому вони ходять і розповідають, що чай, виготовлений і запакований в Росії, пити не можна. Зате писати про російський футбол можна.
Це особиста справа кожного. Видання має визначити для себе, що для нього спорт, а що політика. Для нас теперішні події — це війна. Це вже не політика. Політика — це переговори по газу і питання якихось соціально-економічних преференцій. Коли сюди перекидають озброєних людей — це не політика, а війна."
У новому сезоні бойкот чемпіонату Росії продовжиться?
"Так. РПЛ у нас не буде. Зараз ніхто не знає, що нас чекає у майбутньому і як складуться стосунки України з іншими державами. Можливо, завдяки якомусь щасливому випадку завтра замість Путіна до влади прийде адекватна людина, яка відкличе з України всіх цих сволочів з автоматами, принесе офіційні вибачення і буде відновлювати нормальні стосунки.
Є два варіанти — або ми самі себе витягнемо, або прилетять інопланетяни. В даному випадку варіант з прильотом інопланетян виглядає набагато очевиднішим, ніж Росія щось змінить."
У Росії виступає чимало українських гравців.
"Чудово. Хай собі грають. Сам факт переходу гравця з української команди в російську ми можемо опублікувати. Але слідкувати за їх виступати ми не будемо."
На Кубку світу ви вболівали проти збірної Росії?
"Так, звичайно. Самих матчів я не дивився. Я не сидів біля телевізора і не кричав "забивайте росіянам". Я просто дізнавався рахунки. Вони мене влаштовували."
Розкажіть про благодійний аукціон на підтримку української армії.
"Спочатку ми зібрали координати волонтерів, яким ми довіряємо і чия діяльність широко висвітлюються. Це не ті люди, які хочуть на чомусь нажитися. Ми кілька разів публікували на сайті звернення з проханням допомогти українській армії.
Але воно більшою мірою стосувалося не вболівальників, а гравців, тренерів та президентів клубів. Футбольні люди - це досить специфічний народ. Там мало активістів. Вони займають пасивну життєву позицію. А так людина має перед очима координати і може допомогти не виходячи з дому.
Вони чують заклики про допомогу, можливо навіть хочуть допомогти, але не знають, як це зробити. А тут все розписано: координати людей, посилання на їх сторінки у соцмережах, де написано чим конкретно вони займаються. При теперішньому розвитку різних технологій вистачить п'яти хвилин, щоб відправити кошти.
Наше звернення більше розраховане на людей, які професійно займаються футболом, ніж на звичайних вболівальників. Вони і без нас знають, що потрібно робити.
Що стосується аукціону... Є гравці і клуби, які вважають, що неправильно давати гроші. Що цим має займатися держава. Але вони можуть дати свої речі. Це також допомога. Ми вже виставили кілька лотів на аукціон.
Також ми ведемо переговори з бразильськими, італійськими та румунськими журналістами. Написали знайомим англійцям. Просимо їх про допомогу. Нас цікавлять унікальні речі. Наприклад, ігрові футболки, в яких гравці дійсно виходили на поле і грали. Є колекціонери, які готові викласти за них гроші.
Зараз ми ведемо досить широку кампанію. Представники відомої компанії з виробництва спортивного одягу також допомагають. Мають передати нам бутси з автографом Неймара (розмова відбулася минулої неділі).
Дуже багато вболівальників відгукнулось. Вони присилають раритетні речі. Ми їм дуже вдячні за це. Сподіваємось, вони знайдуть свого покупця."
Які речі вам присилають? І як це зробити?
"У нашому зверненні вказаний e-mail. Люди пишуть, якими речами можуть поділитися. Ми даємо адрес Нової пошти. Ми готові за свої гроші приймати і пересилати речі.
Ми виділили двох людей із сайту під цю справу. Крім своєї основної роботи, вони займаються ще й аукціоном.
Чоловік з Канади вислав нам футболку канадської національної збірної з футболу. Де ви в Україні таке зможете купити? Колишній воротар збірної України Кернозенко віддав нам чимало своїх особистих речей. З людей спорту в основному допомагають журналісти. Самі присилають речі і домовляються з футболістами.
Кілька м'ячів з автографами вже пішли з аукціону серед бізнесменів. Це була адресна допомога одному пораненому хлопцеві.
Зараз ми хочемо розіслати звернення по іноземним клубам з проханням вислати нам якісь цікаві речі. Якщо 10% клубів відгукнеться, то це вже буде добре.
Надіємось, що ми зможемо комусь допомогти. Просто сидіти і спостерігати не дуже хочеться."
Ваші кореспонденти з Донецька та Луганська залишили зону бойових дій?
"Так. Один із наших донецьких журналістів уже у Грузії. Він завжди займав проукраїнську позицію. Коли так звана ДНР почала хазяйнувати в Донецьку, він виїхав у Грузію. Людині з його поглядами було важкувато у той час жити у місті. Особливо, коли є люди, які знають про твою позицію і можуть розповісти кому потрібно.
Ще один наш донецький журналіст перебрався у Київ. Наш колишній кореспондент з Донецька, який працював у "Шахтарі", поїхав у Бельгію. Він також займав проукраїнську позицію. Колись він був у числі ультрас "гірників". Потім, коли таких як він почали вичисляти і по одному "спілкуватися", то він прийняв рішення поїхати.
Хлопець з Луганська вже давно переїхав у Київ. Але тепер він забрав у столицю свою сім'ю.
Наш співробітник із Севастополя залишився у Криму. Він давним-давно займав не проукраїнську позицію, але коли все почалося, то різко змінив свої погляди. Він залишився у нас працювати, але тепер вже розповідає зовсім інші речі, ніж чотири роки тому."
Хтось з ваших співробітників бере участь в АТО?
"Друзі і знайомі є. Зі штатних співробітників ніхто. Я так зрозумів, що наступного тижня кілька наших хлопців йдуть у воєнкомати. Подивимося, що їм там скажуть."
Окрім армії ви ще підтримуєте український дитячий футбол. Розкажіть про акцію "Україна — футбольна країна".
"Це ідея українського журналіста Максима Розенка. Ми просто допомогли йому в реалізації. Це не наша ініціатива. Ми просто пасивні співучасники. Всю роботу виконав він, тому не хотілося б якісь хороші думки з цього приводу привласнювати собі.
Максим запропонував нам визначитися з ДЮСШа. Близько місяць тому я був у Хотині. Приємне місто і було б чудово там розвивати спорт. Так ми і зупинили свій вибір на цій школі."
Football.ua — російськомовний сайт...
"Так було з самого початку і ми не будемо цього міняти. Якщо питання про українську версію сайту, то поки воно висить у повітрі. Це питання фінансування.
Але у нас повна свобода дій і ті кореспонденти, які хочуть писати рідною мовою, можуть це спокійно робити. Хоча загалом стрічка новин у нас російськомовна.
Наприклад, наші полтавські кореспонденти вирішили писати виключно українською мовою. Будь-ласка, ми все ставимо."
Чи повинні українські футболісти активніше висловлювати свою громадянську позицію?
"Я працював 8 років в одному футбольному клубі, тому можу точно сказати, що 99% гравців і тренерів займають пасивну позицію. У своїй сфері вони професіонали. А що стосується соціально-політичного життя, то це їх мало цікавить. У них є своє коло інтересів.
Звичайно, у теперішніх умовах хотілося, щоб кожного разу, коли хтось з футбольних людей висловлюється, це не ставало суперновиною, а журналісти не кричали "подивіться, який він патріот". На фоні всіх інших — так. А насправді...
У моєму розумінні, футболісти мали б займати активну позицію. Адже чимало гравців є авторитетами для простих людей. Але вони обмежуються словами: "Ми хочемо, щоб настав мир". Хочеться, щоб футболісти чіткіше висловлювалися: "Ми хочемо, щоб хтось забрався з нашої території, а незаконні бандитські формування склали зброю, щоб держава підтримувала українську армію".
Насамперед, це стосується гравців донецького "Шахтаря". Щось я не чув, щоб вони доступною для населення мовою могли б розжувати, що "хлопці, не вступайте в ніякі формування, ніякі ДНР і ЛНР вам не потрібні, ми всі українці і живемо в Україні, ніхто вас за мову різати не буде." На жаль, вони цього не роблять.
Хочеться, щоб люди, які заплуталися чи передивилися якогось іншого телебачення, але вірять футболістам, як моральним авторитетам, почули це.
Що стосується фінансів... Я точно знаю, що футболісти одного провідного клубу скинулися великою сумою і купили дуже потрібну для війни річ. Вони не хочуть світитися і я не буду їх називати. Але я їх поважаю."
На матчах проводять різні акції з об'єднання України. Може людина завдяки футболу змінити свої погляди?
"У всьому цьому є двоякий сенс. Люди, які розуміють ситуацію, не потребують футболу, баскетболу чи хокею, щоб об'єднатися. До тих, хто не розуміє, футболом не достукаєшся. Люди, які сидять в Луганську у підвалах і клянуть обидві сторони, не будуть дивитися як "Динамо" і "Шахтар" грають у Львові. Їм все одно.
Зараз така ситуація, коли залишилися одиниці, які ще вагаються. Кому потрібно, вже всі зрозуміли. Футбол вже ніякої ролі не зіграє. Ніякої. Він може показати єдність вболівальників окремих команд. Є таке. Але ті хто розуміє, що насправді українці один одному не вороги, вже давно дійшли такого висновку.
Одна телевізійна програма 5 чи 6 років переконувала всіх, що є "Шахтар", а є вороги. Звичайно, вболівальники "гірників" накручені. А тепер це вже канал патріотів, які виступають за єдність країни. А чого ви п'ять років людей між собою натравлювали? Герб однієї команди обвішували свистками і розповідали, що без суддів цей клуб нічого не може. Має йти системна робота на всіх рівнях, щоб люди нарешті заспокоїлися. Футбол в даному випадку — це один із механізмів, який можливо когось зачепить. Хоча я думаю, що вже не зачепить. Вже все настільки далеко зайшло, що футбол не зіграє ніякої ролі.
Можливо успіхи наших клубів і збірної потім дадуть ще більший сплеск патріотизму. Це так."
Цей чемпіонат України вирішили зіграти у два кола, відхиливши пропозицію "Шахтаря". Оптимальне рішення в даній ситуації?
"Вважаю, що так. Найближчий рік ми маємо викреслити з українського футболу. Цей сезон нічого українському футболу не дасть. Поки країна не житиме нормальним життям, смішно видумувати якісь нові схеми і розповідати, що потрібно підіймати рівень футболу.
Для нашого футболу взагалі за щастя, що чемпіонат проходить в таких умовах. Тому всі ці обурення — це неправильно. Цей рік ми маємо прожити і нормалізувати ситуацію в країні, а вже тоді братися за якісь формули розвитку футболу."
4 
35413
Коментарі