Експерт розповів про феномен Еріка Кантона

23 роки тому легендарний французький футболіст Ерік Кантона завершив професійну кар'єру футболіста.

Футбольний коментатор Роберто Моралес спеціально для Gazeta.ua поділився враженням про футбольну кар'єру короля Еріка.

"Уродженець Марселя апріорі має бути скандалістом, тому строкатому характеру Еріка Кантона дивуватися не доводиться. Але він не тільки вуличний розбишака, ще й типаж а-ля популярний кіноактор з претензією на обізнаність у високому мистецтві. Ерік певний час вдавав з себе художника та поціновувача живопису. За словами ж партнерів то була казочка для наївних дівчаток, яких він ангажував, та прикриття для нічних пиятик, котрі мали виглядати як творчі вечірки.

Феномен Кантона не тільки у його грі, хоча він справді був видатним футболістом. Проте нападник не знайшов себе як футболіст на батьківщині навіть у рідному, спекотному й зухвалому як і він Марселі. У Франції Кантона-гравець був символом скандалів і в нього не надто вірили. Знали, що він може принести результат в окремому матчі, але ніяк не в сезоні.

З переїздом ж до Англії все змінилося. Там він ще не мав поганої репутації, ЗМІ ж тоді миттєво не розносили чорні історії. І тут важливо, що все почалося блискуче. Він зробив "Лідс Юнайтед" чемпіоном, коли цього не чекали. Він перейшов до Алекса Фергюсона у "Манчестер Юнайтед" якраз тоді, коли цей проект починав стрімко рости. Хвиля успіху зробила його менш нервовим і абсолютно впевненим у власних силах. Свою ж винятковість він завжди ніс як прапор. Англійцям це припало до душі. Його горда постава, піднятий комір, який за словами Еріка приховував "ошийник раба". Насправді під ним був золотий ланцюг циганського розміру.

Навіть легендарна дискваліфікація за удар вболівальника в стрибку двома ногами за образи тільки зміцнила його авторитет. "Манчестер" через це не взяв титул, але Кантона став великомучеником і людиною що ламає канони, йде проти течії. Повернення Еріка було тріумфальним. До речі, сам Фергюсон був під впливом харизми француза. Тоді ще дуже жорсткий в критичних моментах він нагримав на усю команду після скандального вилучення форварда, а от самому Кантона сказав лише "Ерік, ну як же так?".

Останню ж цеглину у стіну своєї феноменальної популярності француз поклав, коли наважився піти з футболу на високій ноті, а ще після нього розкрилося покоління "пташенят Фергюсона". В Англії у нього виходило все.

Кар'єра ж у збірній не склалася і через характер, адже в клубі до таких гонорових хлопців можуть звикнути, змиритися. А коли на кілька днів разом збираються різні люди і переважно зірки, то витівки Кантона викликають подекуди роздратування. Також йому не пощастило з часом виступів за "лебльо". Талантів в ній було досхочу, але це був період між неймовірною Францією Мішеля Платіні та ще більш успішною Францією Зінедіна Зідана.

Харизма Кантона, його абсолютна віра в себе допомогли йому й здійснити тренерське диво – привести Францію до перемоги на чемпіонаті світу з пляжного футболу, де ніхто не ставив на "ЛеБльо", хоча ця команда раніше виграла чемпіонат Європи. Ерік ж привів її до світового тріумфу і в першу чергу це не була тренерська геніальність, це був тріумф абсолютної віри гравців у свого вожака. В тому і полягає феномен Кантона.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Герд Мюллер повільно помирає в будинку престарілих

×