Що ж це за страшне для кожного спортсмена слово – допінг?

Допінг – це порушення одного або декількох антидопінгових правил. Не завжди допінг – це конкретний препарат. Допінгом може бути і відсутність спортсмена на пункті допінг-контролю. Друге – це володіння препаратом. Його не можна не тільки вживати, а й навіть возити з собою. Це препарати, які дають спортсмену перевагу перед іншим спортсменом.

За рахунок чого спортсмен, вживаючи заборонений препарат, показує результати, які підвищують його фізичні можливості?

Це залежить від препарату і від характеристики організму спортсмена. Дивлячись, що йому потрібно вдосконалити – реакцію, спокій, фізичну силу чи вміння концентруватися. Для здорових людей допінг не заборонений, тому що це ліки. Спортсмени ж, як правило, здорові люди, для яких вживання допінгу негативно позначається на загальному стані організму. Страждають печінка та нирки. Ідеологія допінг-контролю – спочатку захистити спортсмена. Світова практика знає випадки, коли спортсмени через його передозування, вмирали прямо на змаганнях.

А які методи найефективніші у боротьбі зі застосуванням допінгу?

Як на мене, перше – це пропаганда, друге – посилення покарань. Боротьба – це комплекс дій. Молодим спортсменам потрібно пояснювати, що це шкідливо для їх здоров"я. І через 25 років вживання заборонених препаратів обов"язково вилізе боком. І ще питання – чи доживе він до цього віку.

Каральні санкції застосовуються залежно від виду препарату? Чи для всіх споживачів допінгу - покарання однакове?

Ні, вони різні. Є ще й особливі "колеса" і вони широко поширені. При їх застосуванні, перша дискваліфікація – до року, друга – чотири роки, а третя – довічна. Так би мовити, допускається два фальстарти. Ну а застосування сильних препаратів, наприклад стероїдів – перша – два роки дискваліфікації, друга – довічна.

Тобто, Людмила Блонська та Ігор Разорьонов, які "попалися" на допінгу на Олімпіаді у Пекіні, отримали те, що й повинні були отримати?

Є факт - обидва препарати заборонені та відносяться до сильнодіючих речовин, які не могли випадково потрапити в організм спортсмена. Згідно з санкціями, дискваліфікація індивідуального результату і будь-якого результату, показаного спортсменом впродовж Олімпіади. Навіть якщо їх зловили б у день закриття Олімпійських ігор.

Іноді спортсмени починають доводити, що вони не мали інформації при застосуванні допінгу і все це справа рук лікарів і тренерів.

Незнання правил не звільняє від відповідальності. Це можуть бути тільки припущення. Окрім того випадку, коли спортсмен каже – так, я півроку назад лікувався і не знаю, що мені кололи. Але знову ж таки - це не пом"якшує покарання. Хоча може у чомусь і виправдає спортсмена.

Спортсмен несе відповідальність за усі субстанції, які потрапляють до його організму. Це не означає, що якщо спортсмен хворий, то його не можна лікувати. Його можна лікувати, і навіть забороненими препаратами. Але при цьому він повинен перед змаганнями прийти та повідомити нас.

Часто спортсмени, знаючи, що їх спіймають, все одно вживають допінг. Хіба буває, щоб порушення пройшло непоміченим?

Можна, наприклад, прийняти допінг, і піднятися з 35-го місця на 25-е і при цьому сподіватися, що тобі пощастить так, що не доведеться проходити тестування. Але якщо спортсмен розраховує на попадання до п"ятірку – допінг - проби йому не уникнути.

Чому наші спортсмени попадаються на допінгу майже на кожному великому змаганні. Ті ж китайці – більше півсотні золотих медалей на Олімпіаді здобули і жодних проблем з допінгом?

Наприклад, в Інтернеті наші російські і білоруські колеги наполягають на тому, що такого не буває. Як може спортсмен, який до цього нічим особливим не відрізнявся, тепер раптом бити світові рекорди і перевершувати на голову своїх опонентів. Що це може бути? Китайська медицина. Але якщо вона не шкодить здоров"ю і не є забороненою, означає потрібно і нам якось її освоювати. Але я думаю, ВАДА зверне на це увагу, і можливо наступного року в список заборонених препаратів додадуться ще декілька нових сполук.

Існує думка, що спортсмени з великих спортивних держав, таких як США, Китай, Росія - як і всі вживають допінг. Але у них фармакологія настільки розвинена, що вони безпосередньо перед великими стартами встигають все виводити за рахунок інших сполук, і водночас показують високі результати.

Це називається використання маскувальних агентів і методів, які теж заборонені. Для цього існує позазмагальний контроль. ВАДА пише свій план забору допінг-проб і перед змаганнями офіцери приїжджають і беруть у спортсменів аналізи. Є цікавий варіант цього уникнути – сховатися в підвал. Але знову ж таки, якщо ти серед провідних спортсменів, то про твоє місцеперебування мають знати у федерації. А якщо тебе не вдається знайти, то до тебе особлива увага. Якщо через місяць тебе знову немає – це вже порушення антидопінгового правила.

Вітчизняна фармакологія суттєво поступається заокеанській і європейській?

Здається, ні в кого немає проблеми купити американський чи німецький препарат. Немає в своїй країні – поїхав і купив закордоном. Це не наркотики.

У Пекіні окрім високого рівня організації, також досить високою була піднята планка програми допінг-тестування. Ваш центр взяв для себе якийсь досвід?

Китайці зробили суперсучасну триповерхову лабораторію. 100 осіб персоналу, цілодобово йде робота і 300-350 проб на добу. А ми при 320-ти липневих пробах працювали по суботах і неділях. А потенціал у нас той же – персонал, фахівці. Але обладнання далеко не в тій кількості.

Тобто, ваша лабораторія не відповідає всім критеріям ВАДА?

Абсолютно не відповідає. У нас немає приміщення. У нас заступник директора, завідуючий лабораторією, менеджер з якості – всі в одній кімнаті. На лабораторію залишилося 140-150 квадратних метрів. Проблема розглядатиметься в Міністерстві і в НОК і я сподіваюся, до Євро-2012 нам виділять приміщення під лабораторію. Але ж потрібно ще декілька років, щоб майбутня лабораторія пройшла всі акредитації ВАДА. Отже будувати потрібно вже сьогодні.

Якби ми могли хоч близько наблизитися до стандартів того ж Китаю, вдалося б уникнути скандалів з Блонською і Разорьоновим?

Однозначно ні. Якщо вони дійшли до Олімпіади, значить - були "чистими" у нас. Якби зловити їх до Олімпіади – це було б повчально. Про це б ніхто не кричав на весь світ. Але однозначно б вже ніхто нікуди не поїхав і, відповідно до правил, вони б отримали довічну дискваліфікацію.

×