Зранку 26 січня 2020 року в околицях Лос-Анджелеса в умовах густого туману розбився гвинтокрил. Машина врізалася в гору Калабасасе на висоті 5100 метрів і впала донизу. Загинуло 9 людей. Найвідоміший серед них – зірковий баскетболіст "Лос-Анджелес Лейкерз" 2000-2015 років 41-річний Кобі Браянт і його 13-річна донька Джіанна. Вони поспішали на тренування дитячої баскетбольної команди.

Згадуємо найвідоміші катастрофи, в яких загинули видатні спортсмени.

1 травня 1994 року під час Гран-прі Сан-Марино у повороті Тамбурелло загинув триразовий чемпіон світу автоперегонів "Формули-1" бразилець Айртон Сенна. На швидкості 218 кілометрів за годину його болід ударився в бетонну стіну. 34-річний гонщик залишився нерухомим. В його голову вдарило колесо й частина залізної підвіски. Cтверджували, що вертоліт, який прибув на місце перегонів, забрав тіло мертвого Сенни. Як би там не було, але лікарям не вдалося врятувати його життя. Попри дві поспіль загибелі пілотів (напередодні у кваліфікації розбився австрієць Роланд Ратцинбергер) змагання продовжилися. Їх виграв Міхаель Шумахер.

 

У 2000 році в Бразилії було проведено опитування. Визначали найкращого бразильця за всю історію країни. Попри наявність неперевершених майстрів футболу, таких, як Пеле й Роналдо, найкращим усе ж визнали автогонщика Сенну.

Він пілотував болід за гранню можливого. Шукав найменшу можливість для обгону, ризикував там, де інші не наважувалися. Особливо вдавалися йому перегони в дощ. На початку кар'єри, коли Айртон пілотував технічно недосконалі боліди "Тоулмен" та "Лотус", він примудрявся перемагати в дощ, коли потужність моторів не відігравала визначної ролі.

Окрасою кар'єри Сенни стало його протистояння з французом Аленом Простом. Був час, коли вони виступали в одній команді. Тоді спочатку переміг Ален, а згодом Айртон узяв реванш.

Бразильця називали королем кваліфікації. Загалом він виграв 65 перегонів у кваліфікації. Під час останньої гонки в машині Айртона знайшли закривавлений австрійський прапор. Так геній хотів ушанувати загиблого напередодні Роланда Ратцингера. До цього випадку у "Формулі-1" 12 років не гинули пілоти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Болід Сенни влетів у бетонну стіну на швидкості 218 км/год

У 28 років загинув найкращий баскетболіст Європи хорват Дражен Петрович. Він з дитинства нічого не визнавав крім баскетболу.

Дражен за допомогою матері роздобув ключ від спортзалу. Приїжджав туди о 6 ранку, розставляв стільці для відпрацювання дриблінгу і потім здійснював 500 кидків до початку основного тренування. Після занять в школі він знову приїжджав в зал і кидав ще 500 разів. В цілому він проводив в залі годин сім. Тренери говорили йому: "Ти тренуєшся занадто багато - чому б тобі не зайнятися чим-небудь ще?" Дражен завжди відповідав: "Я люблю тренуватися. Це моє життя. Баскетбол - моє дихання".

У 17 років він став лідером "Шибенко", яка багато в чому завдяки його грі домагалася небачених для себе результатів: два роки поспіль заштатна команда виходила у фінал Кубка Корача, де незмінно програвала французькому "Ліможу", вигравала чемпіонат Югославії, а сам Петрович визнавався кращим баскетболістом країни. Однак команда, як це часто буває, не росла разом з Петровичем, і в якийсь момент "Шибенко" став для нього занадто маленьким клубом. Він перейшов в "Цибону" до старшого брата Александра.

 

За чотири сезони "Цибона" виграла практично всі турніри, в яких брала участь: чемпіонат країни, два Кубка європейських чемпіонів, Кубок володарів кубків. Дражен і Александр склали найсильнішу в Європі пару захисників. "Ви питаєте, як гралося в парі з Дражену? Це були найлегші роки в моїй кар'єрі баскетболіста", - говорив Александр.

Однак і найкраща команда Європи в якийсь момент перестала відповідати амбіціям Дражена. Наприклад, в одному з матчів чемпіонату Югославії з "Олімпією" Петрович набрав 112 очок, за що отримав прізвисько баскетбольний Моцарт.

А як вам 62 очка в грі Кубка Корача з "Катканом" або вісім триочкових поспіль у зустрічі з "Лімож"? Статистика результативності Петровича за чотири сезони в "Цибоні" може закрутити голову будь-кому: 37,7 очка за гру в національних турнірах і 33,8 - в європейських. Але навіть з такою приголомшливою грою Дражен залишався в Європі, відкладаючи свій переїзд в НБА. Він перейшов в "Реал і лише потім - в" Портленд ". Три роки в НБА особливої ​​слави не принесли - лише одного разу журналісти вибрали його в третю збірну.

Петрович вирішує виїхати до Греції. 7 червня 1993 року Дражен з Польщі, де відбувася кваліфікаційний турнір, відправився до Німеччини. Разом зі своєю нареченою, яка керувала автомобілем, і її подругою вони їхали по автобану Нюрнберг - Мюнхен. Сильний дощ укупі з високою швидкістю зробили свою справу: наречена Петровича не впоралася з керуванням - і машина на повному ходу врізалася у вантажівку. Обидві дівчини вижили, отримавши серйозні травми. Дражен, що спав на пасажирському сидінні, загинув. Йому було лише 28 років.

В "Нью-Джерсі" третій номер Петровича був закріплений за ним навічно, домашня арена "Цибона" була названа в його честь, перед будівлею Олімпійського музею в Лозанні відкрита скульптура, присвячена його вкладу в світовій спорт. У 2002 році Петрович був включений в Зал баскетбольної слави.

В автомобільній катастрофі загинув і легендарний захисник "Ювентуса", чемпіон світу Гаетано Ширеа. Він був помічником тренера Діно Дзоффа і їздив до Польщі дивитися гру майбутнього суперника – "Гурніка".

З "Ювентусом" Ширеа виграв в цілому 14 трофеїв - сім чемпіонських титулів, два Кубка Італії, Кубок УЄФА, Кубок кубків, Суперкубок УЄФА, Кубок чемпіонів і Міжконтинентальний Кубок. У складі "бьянконері" Гаетано зіграв 563 матчі. Його рекорд вдалося перевершити лише Алессандро Дель П'єро в 2008-му. Після того, як в 1988-му році Гай повісив бутси на цвях, перед ним відкривалися чудові перспективи на тренерському терені, і ніхто не підозрював, що зовсім скоро життя великого ліберо обірветься.

 

Третього вересня 1989 року Ширеа повертався з Лодзя до Варшави. Він щойно подивився матч за участю майбутнього суперника "Юве" в першому раунді Кубка УЄФА "Гурніка" і поспішав на рейс в Турин. До столиці Гаетано добирався на FIAT 125, за кермом якого був польський водій Генрик Паяк, а супроводжували італійця перекладачка Барбара Янушкевич і адміністратор "Гурніка" Анджей Ісдебскі. Паяк пішов на обгін двох фур, і автомобіль зіткнувся з фургоном "Жук". У багажнику FIAT було чотири дефіцитні тоді каністри з бензином. Машина загорілася миттєво. Ісдебскі вдалося врятуватися, іншим - ні. Поліції знадобилося 13 годин, щоб впізнати загиблих.

"Це була неділя, мої канікули закінчувалися, і я проводив на морі останні дні перед тим, як знову піти до школи, - згадує той страшний день син Ширеа Ріккардо. - Увечері я з дідусем і бабусею сів біля телевізора, щоби подивитися "Domenica Sportiva", дізнатися, як зіграв "Ювентус". Я і не міг уявити, що моє дитинство закінчилося кілька годин тому".

Диктор повідомив, що Гаетано Ширеа загинув в дорожньо-транспортній пригоді в Польщі. Гравці "Ювентуса" і Дзофф дізналися про трагедію ще пізніше - вони якраз їхали з Верони, перемігши 4:1. Шокуючу новину їм повідав шляховий обхідник, коли команда повернулася в Турин.

Оксана Костіна з'явилася на світ 15 квітня 1972 року в Іркутську. Вона, як і багато інших дівчат того часу, хотіла займатися гімнастикою, тому в один прекрасний день Оксана і з'явилася в спортивній секції. А незабаром юна спортсменка виявилася під опікою досвідченого тренера Ольги Буянової.

У 1989 році Костіна вже була в складі збірної Радянського Союзу. Незабаром вона разом зі своєю командою вирушила на чемпіонат світу в Боснію і Герцеговину, де стала чемпіонкою в командному заліку.

Незважаючи на всі успіхи, Оксана так і не добилася виконання своєї заповітної мрії - участі в Олімпійських іграх в іспанській Барселоні. У 1992 році замість неї туди поїхала інша гімнастка Оксана Скалдіна. Мабуть, ця обставина стала для дівчини справжнім ударом.

Однак в особистому житті у Костіної все складалося непогано. Вона зустрічалася з Едуардом Зеновкою, теж спортсменом, тільки в п'ятиборстві. Молоді люди збиралися одружитися.

11 лютого 1993 року Оксана їхала в аеропорт Домодєдово. За кермом "Москвича" знаходився її наречений. У якийсь момент Едуард виїхав на зустрічну смугу, де в його автомобіль відразу врізалася вантажівка "ГАЗ". Коли гімнастку везли в "швидкій", вона була ще жива, але в той же день від отриманих травм померла в лікарні. Зеновка залишився жити.

 

Кажуть, в той зимовий день дорога була слизькою. Крім того за деякими даними Едуард Зеновка знаходився в стані легкого алкогольного сп'яніння. Як би там не було того фатального маневр, який скоїв Зеновка, коштував 20-річній Оксані Костіній життя.

Оксана всього добилася виключно наполегливою працею, а, як відомо, саме працьовиті люди частіше за інших досягають успіху в житті. За 2 роки до смерті Костіна була удостоєна звання заслуженого майстра спорту Радянського Союзу, а за рік - стала чемпіонкою світу на змаганнях в Брюсселі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 20 найгучніших авіакатастроф зі спортивними командами

×