П'ять років тому в одній із газет було опубліковано жорстокий прогноз: "Українська мова зникне в 2060 році". Тоді, на початку правління Януковича, це було попередженням про те, чим загрожує повзуча русифікація при попусканні влади. Темпи витискання української мови будуть пришвидшуватися, стверджувалося в дослідженні, оскільки "кожен новий русифікований регіон підключатиметься до русифікації тих, що залишилися".

Про це пише в рамках спецтеми "Як врятувати українську мову від вимирання" на сайті "Ділова столиця" Вадим Денисенко. Серед іншого, він анонсував, що найближчими днями в Верховній Раді з'явиться міжфракційнке об'днання "За відродження української мови". Думку Денисенка публікує Gazeta.ua.

Нині немає підстав вважати, що ця загроза зникла або хоча б зменшилася. За два роки після революції не зроблено практично нічого для захисту української мови. Можна почути пояснення, що влада категорично проти будь-яких заборонних чи дискримінаційних заходів щодо російської мови, оскільки побоюється створити зайве напруження в суспільстві. Однак це не виправдовує відсутності державної політики, спрямованої на підтримку української мови і стимулювання її використання.

Особливо необхідні такі стимули для молодих українців, чия роль у долі української мови буде, без перебільшення, вирішальною. Від їхнього вибору залежить, якою мовою вони спілкуються у своєму колі, заводять знайомства, створюють сім'ї, а потім і виховують дітей. Зараз, в умовах російської агресії, популярність і престижність російської мови в молодіжному середовищі зменшилась, а української - зросла. Та з іншого боку, коли молоді люди шукають інформацію в інтернеті чи хочуть знайти що-небудь почитати, послухати, подивитись, то швидше за все вони натрапляють саме на російськомовні сайти, книги, радіо- та телепередачі, а не на україномовні.

На весну цього року заплановані парламентські слухання про розвиток української мови. Хотілося б, аби там прозвучали не лише констатації існуючих проблем, а й конкретні (до того ж які реально здійснити) кроки для порятунку української мови, які повинна зробити держава в розрахунку насамперед на молодь.

Можна виокремити п'ять найважливіших напрямків: Вікіпедія і словники; Книги та популяризація читання; Радіо і телебачення; Популяризація спілкування українською мовою серед школярів; Загальнодоступні курси української мови. При досить скромних затратах можна значно посилити позиції української мови в молодіжному середовищі, якщо, звичайно, прислухатися до того, що хоче сама молодь.

Докладніше ці 5 пунктів позапартійний Народний депутат від Блоку Петра Порошенка та медіакерівник Вадим Денисенко виклав на своїй сторінці в мережі Facebook:

5 кроків по відродженню української мови. Завдання для нового уряду.

Одне з першочергових завдань нового уряду – нарешті взятися за мовне питання. При цьому, слід чітко розуміти – головний посил кампанії має йти на дітей і на молодь до 35 років. Українізовувати старше покоління – безглуздо і не потрібно. Але при цьому, треба пам'ятати, що без державної машини повернути українську мову в масову комунікацію просто неможливо.

Крок 1. Українізація Вікіпедії.

Повернення української мови в комунікацію потрібно починати не з хорових колективів і не з виставок вишиванок – все це фон. Основа повернення – це інтернет, у якому живе молодь. Сьогодні україномовний сегмент ua-нету складає лише 25-27% від усього трафіку. Головне джерело запитів і звернень українців – вікіпедія і вікісловники. Сьогодні наша вікіпедія на порядок гірша за російськомовну і тому, шукаючи відповідь на будь-яке питання людина частіш за все звертається в російськомовну вікіпедію. Що потрібно зробити, щоб змінити цю ситуацію? Всього-на-всього підключити до цього процесу університети й академію наук (АН). Всі студенти 4-6 курсів свої дипломні та курсові роботи мають перетворювати в статті вікіпедії. ВУЗи в рейтингуванні МОН повинні отримувати окремі бали за роботу в вікіпедії. Всі працівники АН повинні в рік написати 2-3 статті по своїй спеціальності та відредагувати ще 2-3 статті вікіпедії. За два роки, при правильному підході якість нашої вікіпедії виросте кратно, а відтак, людина буде черпати інформацію з україномовного джерела.

Свого часу, подібну програму запустив Казахстан, де відповідальним за цю роботу був гуманітарний віце-прем'єр. За кілька років казахська вікіпедія стала однією з найбільш якісних вікіпедій Євразії. (Відповідальний - МОН).

Крок 2. Оцифрування книг.

Цього року, в українському бюджеті на програму "Українська книга" виділено 50 млн грн (левову частку отримає видавництво "Фоліо"). Насправді така трата грошей – це закопування в пісок. Варто, насправді, зайнятися оцифруванням української та україномовної книги і створити державну безкоштовну цифрову бібліотеку (на регіональному рівні існують точно такі програми – варто переглянути їх також на предмет випуску нових цифрових книг і оцифрування старих, особливо з питань краєзнавства і путівників). Паралельно, держава повинна почати боротися з піратським російськомовним книжковим контекстом, який масово присутній в інтернеті.

Щодо заборони російських книг, як це пропонував "Народний фронт" (спільно з тим же "Фоліо"), то цей процес має бути поступовим. На першому етапі варто обмежити лише продаж книг російських авторів, виданих в Росії після певної дати (до прикладу, з 2017 року). І поступово потрібно абсолютно мінімізувати появу російської книги на нашому ринку – хочете продаватися тут, друкуйте на наших потужностях (до 2018 року). Цим уже з 2017 року має зайнятися Інститут книги, який має з'явитися при мінкульті (відповідний закон М.Княжицького та В.Денисенка прийнятий).

Паралельно має йти цифрування аудіокниг і в програмі "Українська книга" має нарешті з'явитися пункт "аудіокнига". Весь цей контент має бути максимально фінансово доступний (переважно безкоштовний). Це має стати частиною державної програми по популяризації читання (відповідальний - Мінкульт).

Крок 3. Українізація Радіо та ТБ.

Держава повинна повернути квотування українського контенту на ТБ та радіо. Української мови має бути не менш за 50% ефіру (але це не титри, а дубляж). Української має бути не менше 50% прайму - з 18 до 23.

При цьому треба зразу зрозуміти, що ініціативи Кириленка про 80% української музики - дискредитують ідею (цифра явно завищена). Боротися сьогодні треба не стільки і не тільки за музику (продукт), а за мову ведення - мову між піснями.

Держава має ввести негайну заборону трансляції дитячих програм будь якою мовою іншою, крім української (титри тут ні до чого). Всі дитячі програми і канали мають стати українськими. (Відповідальний – Нацрада з питань телебачення і радіомовлення)

Крок 4. Державна програма "Я переходжу на українську".

Зараз існує ряд громадських ініціатив, які популяризують перехід на українську. Але без державної підтримки ці ініціативи приречені на поступово згасання. Цей пункт один із найскладніших, бо він найбільше залежний від ексцесу виконавця і тому, очевидно, що держава має залучити, нехай на мінімальні гроші, але ряд провідних піар-технологів, які розроблятимуть ці програми і допомагатимуть чиновникам втілювати їх у життя (відповідальний - Мінкульт).

Крок 5. Законодавство. Ми повинні нарешті наважитися на переатестацію державних чиновників з показовим звільненням тих, хто не говориться державною.

У приймальнях державних чиновників треба заборонити вживати не державну мову. Після повернення української в державні установи до неї зміниться ставлення - українська стане мовою влади. Зараз мова влади - російська. Частково це питання вирішено в законі про держслужбу, але відсутність контролю і покарання – стимул нічого не міняти.

Українізація армії. Ніщо не виховує патріотичний дух, як армія. Держава має нарешті почати перехід на обов'язкову 2-місячну мобілізацію всього населення країни за натівськими зразками. Україномовне середовище армії – це найкращий шлях до українізації суспільства.

В державі має з'явитись інститут збереження української мови (так само, як є інститут пам'яті), як варіант – уповноважений з мовних питань при прем'єр-міністрові. В парламенті найближчими днями з'явиться міжфракційнке об'днання "За відродження української мови".

І нарешті, наостанок, після довгих дискусій і обговорень ми маємо прийняти новий закон про мови замість ганебного закону Ківалова-Колесниченка.

Це 5 простих кроків, які за 5-7 років дозволять збільшити вживання української мови молоддю на 10-15%. І, що найголовніше - вони не потребують серйозних капітальних вкладень. Єдине, що потрібно - політична воля.

 

×