"Хіба якісь забігайлівки мають російські вивіски" - як на Хрещатику виконують мовний закон

6

Фото: Ольга Васьків

В Україні 16 січня 2020-го набула чинності норма закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" в частині мови реклами. Реклама на телебаченні, радіо, в інтернеті та на зовнішніх носіях має бути українською.

Іще в Києві протягом трьох років діє рішення міськради про обов'язкове використання української мови в рекламних оголошеннях та вивісках, меню в кафе та ресторанах, а також у сферах обслуговування. Воно носить рекомендаційний характер. Із його появою почалися зміна вивісок і перехід на українську мову в обслуговуванні. Як виконують мовний закон на головній вулиці столиці і що про це думають клієнти, дізналася кореспондентка Gazeta.ua.

На Хрещатику понад 500 закладів громадського харчування - великі мережі, ресторани, кав'ярні, пекарні, невеликі МАФи із вуличною їжею та кавою. Більшість назв – англійською мовою – записані латиницею. Є й українською. Назви кількох закладів є як українською, так і російською мовами: "Бочка", "Таверна". Меню й оформлення всередині - українською.

На майдані Незалежності, біля торгового центру "Глобус", є пивний ресторан "Куппер-паб". Меню при вході на стенді - українською мовою. Але на ньому слоган: "сытные обеды". Російською написи крейдою на дошках – пропозиції дня. Ціни – вищі за середні. Можна замовити страви від шеф-кухаря.
В інтер'єрі – дерев'яні меблі під старовину. У першому залі – барна стійка з розливним пивом. Тут порожньо. В інших залах зайнято два-три столики. Офіціант і бармен спілкуються російською. Вітаються теж. Але, почувши українську, переходять. Офіціант приносить україномовне меню.
"Я знаю українську, англійську, російську і трохи польську, - каже. - Наш паб – у центрі, тому тут багато туристів з інших країн. Проблем через мову ніколи не було. Вимог законодавства дотримуємося. Говоримо з клієнтами зручною для них мовою. Ніхто не скаржиться".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Школярів пригощають пиріжками за оцінки з української мови

За кілька метрів від пабу – ресторан швидкого харчування Макдональдз. Біля каси двоє дівчат на вигляд 16-18 років перекладають назви страв із великих інформаційних меню попід стелею.
"Запашна картопелька - це тіпа картошка с запахом? А рум'яна курочка – курица жареная? А полуніца – це клубніка?" - питають у дівчини у фірмовій кепці, яка стоїть за касою.
Та перекладає російською. Усе меню – українською мовою. Така позиція власників мережі: дотримуватися законодавства тієї країни, де вони представлені.

За 80 метрів від будівлі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення – кафе-пекарня "Хлібний". Тут продають свіжу випічку, каву, сніданки. Заклад відкрили торік улітку. Тоді відвідувачів обурила російська назва мережі пекарень – "Хлебный". Почали писати коментарі на сторінках у соцмережах, ставили негативні оцінки.
На Instagram-сторінці "Хлебного" з'явився допис "Я Украинский хлеб, и я говорю по-русски. Но вы же не стали меня от этого меньше любить? Вы просто принимаете меня таким, какой я есть". Під ним висловлювалися клієнти закладу.

"Закон обов'язковий для всіх, і для власників бізнесу в тому числі. Що завадило творцям продукту назвати його українською? Він став би від цього гіршим? Хоч хто і хоч скільки бізнесів створив би, зобов'язаний дотримуватися українського законодавства. Власникам "Хлєбного" доведеться його просто перейменувати на "Хлібний", - відповіла Наталія Василюк у Facebook.

Назву власники змінили-таки – зараз на вході в пекарню на Хрещатику світяться літери "Хлібний". А от у меню на вулиці та всередині назву закладу вказано російською.

 

У закладі – два поверхи, на першому - просторі вітрини із свіжою випічкою. На всю стіну біля панорамного вікна – намальований портрет жниці в радянському дусі. На білій сорочці жінки напис "Хлбнй" – без спірних літер. Усе оформлення – російською. Офіціантка одразу переходить на українську. Пропонує меню українською. Питаю, чи не обурені клієнти історією з вивіскою закладу.
"Наші клієнти в основному – інстаграмна молодь, - відповідає. - А там усе – російською. Приходять до нас поїсти круасанів і кави попити. Їм байдуже мовні закони і якою мовою меню. Кому було вигідно скандал піднімати – невідомо".

За столиком біля вікна пара п'є біле вино. Розмовляють українською. Питаю, чи комфортно їм.
"Та як сказати – ми звикли, - відповідає чоловік років 30 на вигляд, із короткою чорною борідкою. Відкладає вбік смартфон. - У Києві всюди так, на українську перейдуть, але першим із вами офіціант нею не заговорить. Багатьом справді байдуже, якою мовою назва. Для мене і старших родичів назви англійською – це взагалі проблема. Бабуся досі не може прочитати назву кафе швидкого харчування - КFC, або Dream Town. Думаю, закон про назви треба вдосконалити. Хай поряд з англійською назвою пишуть транскрипцію українською, літерами такого ж розміру".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військові разом із школярами декламували поезію Шевченка і записали відео

На вулиці поряд із входом літній чоловік гортає вуличне меню. Вдягнений у чорне вовняне пальто до колін, на шиї – бежевий шалик. Питаю його, чи підтримує статтю мовного закону про рекламу.

"Підтримую, але розумію бізнесменів, - каже і представляється колишнім підприємцем. - Чого одні мають змінювати назви, витрачати гроші, щоб вивіску й меню з російської змінити на українську, а різні "Махіто", "Черрі" і таке подібне англійською – ні? У Чехії я був, то там лише чеська мова – і жодних винятків. Хоча за пів року в нас таки поменшало у разів п'ять російських назв. Подивіться навіть на Хрещатик – хіба якісь забігайлівки мають російські вивіски. З владою ніхто зажиратися не хоче".

×