"Живемо наче у хліві" - переселенець вразив жахливими умовами

Переселенець з Донбасу 66-річний Анатолій Голобородько скаржиться на умови, в яких мешкає після переїзду із сином у селі на Волині.

Чоловік родом із Дебальцевого. Разом із 9-річним сином виїхав у села Качин, пише volynpost.

"Зараз живемо наче у хліві. Качинський сільський голова підшукав нове житло на території сільської ради у селі Олександрія. Але яке ж те житло?! Його і хатою тоді не можна було назвати, - розповідає Анатолій Голобородько, - Голова йшла обертом, бо не було ні на чому спати, ні де їсти зварити. Вхідні двері ледве прочинялися. Промінь світла пробивався тільки через віконечко 50 на 60 сантиметрів, схоже на амбразуру. А в цій хатині мала жити 9-річна дитина. Спробував все це довести більш менш до ладу. Дякувати, сільський голова допоміг знайти людей, які змурували грубку та плиту. Я в борг замовив цеглу, купив все необхідне, щоб заразом зробили плиту. Потім придбав посуд та каструлі. З чого попало змайстрував стіл.У людей поцікавився, може, в кого є ліжка непотрібні, щоб при можливості дали. Одне ліжко ми, правда, ще купили. У стіну позабивали цвяшки, щоб можна було одяг повісити, вікно забили плівкою знадвору та зсередини, щоб тепліше було".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Переселенець розповів, як відкрив школу з танців

Сільський голова допоміг вирішити проблему з дровами.

"Я отримую пенсію, "переселенські", допомогу на сина по втраті годувальника. Загалом це близько 5 тисяч гривень щомісяця. Але, як за ці кошти вижити на чужині, коли не маєш ні кола, ні двора. Щодня іду в магазин, аби купити харчі. Свого нема нічого: городу не посадив, курки не вигодував. Щоб цю хау зробити трохи схожою на оселю, мусив залізти в борги. Винен людям 5 тисяч гривень. А ще ж дитина росте. Один із високопосадовців району сказав: "Отримуєте всі виплати, що вам гарантує держава, тож вилазьте самі". Та куди ж вже мені лізти, як на мене за порогом вже смерть піджидає".

Зараз 9-річний Данило ходить у 4 клас Качинської школи. Мріє, що колись вдасться назбирати грошей на телевізор.

"У нього вже є півтори тисячі. Але ж я, коли не вистачає на прожиття, часом позичаю з тих грошей. Взагалі і з коштів, які щомісяця платить держава по втраті годувальника (бо в нього нема мами), я по суті також не повинен брати. Хай би дитині на майбутнє накопичувалися. Втім ситуація примушує".

×