Московських бомжів годують по п'ятницях

Кореспондент журналу "Країна" Наталія Павленко побувала в Москві і розповіла, як живуть бомжі на Комсомольській площі  біля трьох залізничних вокзалів: Казанського, Ярославського й Ленінградського.

"Многие говорят: "Работать надо", – розповідає чоловік. Він без обох ніг, заробляє їздячи в інвалідному візку трасою. Просить гроші у водіїв. – Меня Николай зовут. Я разве не работаю? Каждый день жизнью рискую. Я – не бомж. Квартиру в Мытищах (місто за 19 км від Москви. – "Gazeta.ua") снимаю. Со мной Сашка и Оксана из Киева. По 10 тыщ (2500 грн. – "Gazeta.ua") платим в месяц. Сын у меня в Москве, но не хочу я молодым мешать", - переказала історію бомжів Наталія Павленко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Бомжам спростили життя — викидають папір і скло окремо"

Микола – колишній військовий, ноги втратив, коли працював завгоспом у піонерському таборі – на них упала труба.

"У него, у инвалида, из коляски деньги вытащили, когда в Москву из Саратова на операцию приехал. Попросил через дорогу перевезти мужика одного. Все – и ничего нету. Паспорт, телефон, деньги украл", – розповідає інший бомж Ілля історію друга. "Я три месяца здесь, – продовжує Микола. – Деньги собираю на билет обратный. На милиционеров кричу, они на меня: "Сейчас по башке палкой получишь". Говорю: "Попробуйте". Прошу деньги очень просто: "Дайте, люди добрые", и все – я врать не люблю". "Сегодня какой день недели?" – озивається бомжиха Алла. – "Пятница". "Значит, кормить будут. Суп дают, кашу, чай". "Супа такая тарелка, что я не съедаю, – каже Ілля. – Можно и добавки попросить. Они не отказывают. Где-то расписание было, – риється в кишенях. – Где кормят, где лекарства дают, где одежду, – показує на свій чистий одяг. – Пятница сегодня, значит можно и в баню  сходить", - розказала журналіст.

Прочитати детальніше як живуть московські бомжі можна у журналі  "Країна" № 44 (97) за 18 листопада 2011 року.

×