— Наші птахи люблять попоїсти, як добра свиня. Раціон для них розробив ветеринар. Даємо сухі корми — пшеницю, гречку-січку, обезжирений сир і соковиті капусту, моркву, буряк. На харчування одного лебедя витрачаємо близько 100 гривень щомісяця, — розповідає 47-річна Мирослава Шпелик. Вона 29 років працює в комунальному підприємстві "Зелений Львів", яке опікується львівським Стрийським парком.
Мирослава Василівна веде до оранжереї — високої скляної будівлі, де зимують дев"ятеро лебедів-шипунів і один чорний королівський.
— Старим лебедям десь від п"яти до десяти років. А малюки вилупилися наприкінці минулої весни, — показує на чотирьох птахів із сірим пір"ям і синім дзьобом. — Коли їм буде два-три роки, матимуть уже біле оперення — сіре полиняє. А дзьоб стане червоним і матиме наріст, схожий на гулю. У самок він трохи менший.
Цегляна пічка, що тягнеться вздовж теплиці, нагріває приміщення до +12°С. Посередині стоїть басейн. Двічі на тиждень у ньому міняють воду. Підлогу миють кілька разів на день. Лебеді люблять чистоту.
Чорний королівський лебідь живе за перегородкою окремо від шипунів, бо ті його лякаються. Він менший, важить 9 кг, а шипуни — 12–15 кг. Його опарення хвилясте, підкручене догори. З-під чорних крил виглядає шар білого пір"я.
— Чорний дуже гоноровий, — каже Шпелик. — Не дає навіть дотулитися до себе. Він і в плечі може буцнути, коли я нахиляюся їсти йому насипати.
Із настанням тепла лебедів перенесуть на озеро. Зазвичай це роблять у березні. На воді пернаті ведуть себе по-іншому.
— У приміщенні вони всі гуртом живуть, а на водоймі відокремлюються по парах. Закохані не люблять третіх зайвих і відганяють від себе інших, навіть своїх дітей — мамі з татом вони вже не потрібні, — розповідає Мирослава Василівна. — Самка може знести і висидіти два, три, п"ять або й більше яєць. Минулий рік виявився плодючим — вилупилося шестеро лебедят.
4 
35413
Коментарі