Із травня минулого року на подвір"ї родини Мех із села Пироги Глобинського району на Полтавщині живуть двоє лебедів.
— Знайомі з сусідніх Опришків знайшли лебедині яйця в очереті, привезли нам, а качка-шипун їх висиділа, — каже Микола Мех, 30 років. — Тоді в нас було троє лебедів. Один ще змалечку слабував, а потім загинув. Мабуть, засумував — вони без пари не живуть. А ці двоє — лебідь і лебідка.
Зазвичай лебеді паруються на все життя. Рідко коли трапляються "розлучення".
За кілька сот метрів від садиби протікає річка Сухий Кагамлик. Але птахи туди не ходять. Господар розповідає, що коли восени відлітали лебедині зграї, домашні з ними не полетіли, хоча чули пташиний крик.
Лебеді живуть у загорожі. Її висота — менше метра, та птахи і не намагаються її перелетіти. Їхні крила не надрізані. Пара постійно тримається разом. Біля них насипана кукурудза. Кілька курей спокійно ходять поряд.
— Зараз лебеді сіро-коричневого кольору, а весною будуть білі. У домашніх умовах окрас змінюють повільно, бо їдять зерно, а не річкову їжу. Тому в них багато жиру, — пояснює брат Миколи 26-річний Володимир.
Нині одомашнені лебеді важать до 10 кг. Весною можуть сягнути 13 кг. Довжина тулуба — 1,5 м. Лебідь більший від лебідки. У квітні або травні птахи відкладуть шість-вісім яєць блідо-зеленого кольору.
— Швидко звикають до людей, хоча, буває, і щипаються. Мені неодноразово перепадало, — веде далі чоловік. — У двір до домашньої птиці ми їх не випускаємо. А з курми, які до них перелітають, миряться.
4 
35413
Коментарі