23-річний Роман Покальчук, п"ятикурсник біологічного факультету Волинського університету, тримає в кімнаті гуртожитку 2-метрового королівського, або імператорського, удава на прізвисько Жанка.

— Зо 10 кілограм уже важить, — Роман дістає удава й обмотує навколо шиї. — Купив її в рівненському зоопарку після першого курсу. Їй тоді був рік, мала в довжину метр і 5 сантиметрів. Я вчився спершу на платному, а тоді перескладав екзамени на державне. З батьком мав угоду: якщо перездам — дає мені 100 баксів на удава.

На стінах у кімнаті висять шкіри, які Жанна поскидала під час линьки. На столах — різні акваріуми. Роман живе з двома хлопцями, які навчаються в Інституті культури на художників. Вони не проти тварини. Комендант гуртожитку також дозволила.

Роман годує змію голубами, яких ловить на соняшникове насіння. Під час літніх канікул удома птахів для удава ловить мати.

— Хочу віднести до самця. На кінець осені–початок зими в них якраз припадає сексуальна активність, — каже студент.

Тепер дефіцит тарганів, то я її менше годую

Королівських удавів часто розводять як домашніх тварин. Вони не отруйні, в неволі поводяться спокійно й можуть жити до 30 років. Зазвичай мають 1,5–4 м завдовжки.

Окрім удава, Роман тримає в кімнаті ще кілька екзотичних тварин.

— Це ящірка токі. Називається так, бо видає звук: "токкі-токкі". Його можна за 200 метрів почути, — розповідає. — Нещодавно яйця знесла, але щось вони посохли. Просто тепер дефіцит тарганів, то я її менше годую.

Тарганів Роман розводить у двох 5-літрових пляшках.

— Вони ще мишей новонароджених їдять. Я їх на станції переливання крові по 5 гривень купую.

Піднімає шматок кори в іншому акваріумі. Бере звідти невелику ящірку. Дає погладити. На дотик вона нагадує гуму.

— Це плямистий еубліфар, — пояснює. — Дівчата його скорочено Фара кличуть. Нещодавно вже яйця несла, але мама недогледіла. Тепер знову буде нести.

У метровому акваріумі перед вікном живе волохатий тропічний павук. Хлопець бере його в руки, тоді садить на обличчя.

— Дряпається, зараза, — дорікає, коли павук починає повзати. — Він уже місяців два чи три не їв. Дівчата йому жаб наловили. Ось цю сіру, мабуть, скоро з"їсть.

Роман Покальчук родом із Рівного. Батько працює будівельником, мати безробітна.

— Я якось малим побачив у зоопарку мармурових тараканчиків, — згадує. — Довго маму просив купити, але вона не схотіла. А ще до того в коробці вирізав дірку, закрив марлею і там звичайних прусаків розводив. На другому курсі купив павука-птахоїда за 15 доларів. Гроші позичив у мами, потім три місяці зі стипендії віддавав.

Після закінчення університету Роман мріє відкрити в Луцьку тераріум.

— Я вже приміщення пригледів, де магазин квітів. Але гроші треба, мільйон баксів якраз вистачило би. На першому поверсі був би акваріум, на другому — акватераріум, на третьому — тераріум, — захоплено описує. — А ще мрія — завести лабораторію, де розводити тварин із Червоної книги, а потім відпускати.

×