У Київському зоопарку днями народилося верблюжа. Це третій приплід двогорбих у столиці. Батьки новонародженого — одомашнені верблюди, так звані бактріани. Вільних верблюдів хабтагаїв залишилось у природі мало. Зустріти їх подекуди можна в Монголії.
Хабтагай у бігові на коротку дистанцію поступається домашньому коню, але в марафоні на виснаження він — переможець. Піймати його важко, тому в зоопарках хабтагаї — рідкість. Бактріани огрядніші й не такі рухливі. Мають великі горби, круглі відбитки сліду, інший колір шкіри й відрізняються лагіднішим характером.
Верблюд може обійтися без водопою 17 днів. Та коли дістається води, то п"є швидко — за раз може спорожнити діжку води. Він здатний витрачати до 30% власної ваги на потреби життєдіяльності, пов"язані з витратами вологи. При цьому кров його не густішає. У горбах бактріана є жир, що "перегорає" в дорозі та перетворюється на воду — зі 100 г жиру утворюється 107 г води.
Якою б не була спека, верблюд не пітніє. Пояснюють це особливостями шерсті тварини та вмінням без потреби не розкривати рота — щоб не випаровувати вологу. Навіть у надто спекотний день верблюд дихає 16 разів на хвилину. Слабке місце цих тварин — непристосованість до високої вологості. Вона загрожує їм хворобами легенів.
Досить поширена думка, ніби верблюди плюються, не відповідає дійсності. Вони можуть хіба що фиркнути, якщо рот переповнений їжею.
3 
35413
Коментарі