Торік наприкінці грудня у місті Краснограді Харківської області повісилася 15-річна Марина Січкар. 9 січня пішов із життя 17-річний Віктор Таран, 17 квітня — 16-річна Надія Шевченко, 4 травня — 14-річна Нануфар Айрепетян. Містом ширяться плітки про причини трагедії. Люди кажуть, що між ними є зв"язок.

Учень школи Віктор Таран жив із батьками у селі Мартинівка під Красноградом. За тиждень до самогубства чомусь був дуже сумним. Причину не казав нікому. 8 січня він зустрівся зі своєю дівчиною Людмилою, гуляв до вечора. Розійшлись як завжди. Пізно ввечері Люда отримала СМС-повідомлення на мобільний. Віктор писав, що дуже її кохає.

— Вранці ми почули страшенний крик, — розповідає мати Віктора Ада Павлівна. — Ніколи в житті його не забуду. Я вибігла з хати. Кричала наша бабуся Марія й показувала на сарай. Я зайшла туди. Віктор висів на балці. Поруч стояв його моторолер, лежав мобільний.

При згадці про побачене жінка заливається слізьми.

— Він щось передчував, — каже. — Йому якось наснилося, начебто бродить по лісу, а там стоїть хатинка. Він зайшов, а там старезна баба. Каже: "Давай-но погадаю". Подивилася на нього і говорить: "Житимеш ще рік і три місяці". Потім син ще довго сам не свій ходив, ми його заспокоювали.

За місяць до самогубства Віктор попросив матір, щоб його портрет на похороні несла кохана. Сам купив собі хрестика.

— Чи той сон на нього так вплинув, а може, й хвороба, — продовжує мати хлопця. — Та рік тому він упав з горища й забився, на голові вискочила ґуля. Лікарі казали зачекати, воно само пройде. Відтоді син став нервовий, дратівливий.

Кажуть, красноградські школярі знайшли в Інтернеті якусь гру. Під її впливом надсилали одне одному повідомлення про смерть. Віктор Таран отримав таке СМС-повідомлення на мобілку і переслав іншим.

— Я знала про цю гру, вона мені дуже не подобалась, — каже мати.

17 квітня наклала на себе руки 16-річна дев"ятикласниця Надія Шевченко з села Піщанка Красноградського району. Прийшла додому, прибрала й повісилася на трубі опалення. На мобільному дівчини теж знайшли повідомлення про смерть. Загальний зміст есемесок — "приходь на похорон".

— Хтось її підштовхнув, — каже мама дівчини Олена Петрівна. — Вона сама такого ніколи не наробила б. Була весела, планувала пошити гарне плаття до випускного. У переддень біди якийсь хлопець до двох ночі слав ті кляті есемески. Донька не спала.

Подивилася і говорить: "Житимеш ще рік і три місяці"

Наступного дня Надія прийшла лиш на другий урок — була саме контрольна робота.

— Надя влетіла весела, збуджена, — згадує однокласниця Аліна Колосова, 16 років. — А на наступному уроці почала нервувати, розплакалася. Все через свого хлопця. Їх із Сашком хтось навмисне посварив. Наплели Сашку, що Надя заграє до іншого. Я втішала. Вона наче заспокоїлася, і ми пообідали в їдальні. Попрощалися. Надя пообіцяла передзвонити й пішла додому.

Через півгодини Аліна отримала есемеску: "Вибач. Я не стримала обіцянки". Аліна одразу передзвонила.

— Надя сказала в трубку, що стоїть  на двох табуретках, — каже Аліна. — Одна табуретка вже впала, петля сильно затяглася на шиї, і тепер в неї немає виходу. Сказала: "Я нічого не можу вдіяти". Я їй: "Стій спокійно, не рухайся, руками розтягуй петлю, я вже біжу!". Через півхвильки каже: "Не біжи, вже все гаразд, не хвилюйся". Трубку кинула. Я не побігла, та треба було.

Ще одна подруга Христина отримала перед тим від Надії есемеску: "Запрошую тебе на похорон. Прости за все". Надія перед тим розпитувала в подруг, чи не знають, як можна зробити з мотузки міцну петлю.

Учениця красноградського ліцею 14-річна Нануфар Айрепетян пішла з життя 4 травня. Того дня, за словами її мами Данаїд, вона була веселою.

— Я їхала до Харкова в магазин, вона замовила мені плойку для волосся. Та коли повернулася додому, почула, як сильно нявчить наша кицька, — плаче жінка. — Знайшла в коридорі перевернутий телевізор. А в кімнаті в кутку лежить моя дівчинка. Я кажу: "Нан, тобі погано?". А вона вже вся синя й не дихає. На шиї петля, ноги сині. Ні на що не жалілася, весела була. Єдина донька, я ростила її без чоловіка. Все для неї. Влітку збиралася до табору відправити.

Сусідка Наталя Судакова характеризує Нануфар як сильну натуру. Ніколи не бачила її засмученою.

— Хоча якось вирвалося: "Щось так жити набридло, чи повіситися...". Донька моя бачила, як одного разу Нан приміряла ремінь на шию, — каже жінка. — Тепер за дітей страшно, як їх залишати самих, вони мовчать. З ними психологи не працюють.

Після самогубств місцева влада Краснограда звернулася до психологів. Ні педагоги, ні психологи досі не можуть назвати причин трагедій.

Заступник директора Красноградського ліцею Олег Шевчун вважає, що діти надто багато дивляться телевізор та грають у комп"ютерні ігри. Тому втрачають межі гри та реальності.

— На них звалюється нефільтрований інформаційний потік. Діти не готові, в них не сформована система цінностей — де справжня, а де псевдоцінність, — говорить Олег Шевчун.

Школярів намагаються не розпитувати про самогубства. Попереду випускні і вступні іспити — напружений час. Невідомо, як він вплине на психіку підлітків.

Міліція не пов"язує самогубства в одне ціле. Інформацію перевіряють. По місту ходять чутки про причетність підлітків до релігійної секти.

×