— Як Володя Рудик прийшов, Ніна і Федір Скрипки були дома. Чула, як говорили на підвищених тонах. Я на вулиці біля сарая стояла. Почула, як гухнуло. Прибігла: Рудик лежить посеред дороги в крові, а збоку Скрипка качається. Ніна Василівна обіперлася на хвіртку. Її осколками побило, — розповідає 35-річна Зоя Попасна із села Лящівка Чорнобаївського району Черкаської області. 29 жовтня 55-річний Володимир Рудик кинув гранату в її сусідів — 64-річного Федора Скрипку і його дружину Ніну, 61 рік.

— Прийшла сусідка-медик, ми Скрипці шини накладали. Права нога була з відкритим переломом, ліва рука висіла, з лівої ноги кров сочилася. "Швидка" забрала Скрипок, а Рудика лишили. У Володі кров парувала, витікала з ніг. Міліціонер не дав сусідові його завезти ­своєю машиною в лікарню. За ним минут через 40 "швидка" приїхала з другого села, — продовжує Зоя Попасна. — Рудик сюди прийшов п'яний. Він не пропойца, але міг випити.

— Люди кажуть, що дружина Скрипки не дозволила, щоб Рудика з ними везли одною машиною. Він стік кров'ю, помер у реанімації, — говорить 52-річна Антоніна Карасовська, сільський голова Лящівки.

Ніна й Федір Скрипки — у Чорнобаївській райлікарні.

— Працювали три бригади "швидких". Одного постраждалого забирала бригада "швидкої" з місця події. Жінку перекладали в дорозі з приватної машини у "швидку", що виїхала з Чорнобаю. В одну машину забрати двох тяжких хворих не можна. За другим постраждалим їхала бригада з Вереміївки. Міліція до нього не допускала. Бо ніхто не мав гарантії, що в нього нема більше гранат, — говорить Наталія Гичка, 54 роки, головний лікар Лівобережної станції швидкої медичної допомоги.

Міліція з'ясовує, де Володимир Рудик узяв вибуховий пристрій та чому підірвав людей.

— До місця вибуху першим прибув дільничий. Він викликав лікарів до нападника. Але "швидка" не приїхала. Тоді подзвонив у сусіднє село. Людей просив не чіпати пораненого до приїзду медиків, щоб не нашкодити, — говорить речник УМВС у Черкаській області Дмитро Грищенко.

Володимир Рудик сам виховував доньку Ірину, вона навчається в Києві.

Дружина Валентина померла вісім років тому. Жив із городу, підробляв у селі. Місцеві розповідають, що в травні цього року невідомі вдерлися в будинок до Рудика й арматурою перебили йому ноги. Кілька місяців був лежачий. Підозрював у нападі охоронців із господарства Федора Скрипки.

Федір Скрипка з 1999 року керує товариством "Лящівське", що утворилося після розпаювання колгоспу. Обробляють близько 3 тис. га землі. Ніна Скрипка працює в чоловіка заступником.

У середині 2000-х на частину майна колгоспу претендували 69 людей. Кілька років судилися з господарством. Серед них був і Рудик. Також Володимир Йосипович судився з господарством, бо його звинуватили у вирубці лісу.

— У жовтні торік на Федора Скрипку напали, — каже юрист підприємства Михайло Новіков. — Його 6 годин катували, обливали водою, били прикладами. Вимагали 20 тисяч доларів, відібрали половину. В контору кидали коктейлі Молотова, били вікна. Рудик — член того бандитського угруповання.

— Рудик розбив пам'ятники моїх діда й баби перед Трійцею торік. Є люди, які чули, як він це розказував і погрожував, що вб'є батька, — говорить Сергій, син подружжя Скрипок. — З батьками у нього не було ніяких майнових конфліктів. Я балакав зі слідчим. Він каже, що Рудик був у запої.

×