"А мне здесь нравится. В Америке вся сила мира". — "А в чём сила, брат?" — "В деньгах вся сила, брат! Деньги правят миром, и тот сильней, у кого их больше". — "Ну хорошо, вот много у тебя денег. И что ты будешь делать?" — "Куплю. Всех!" — "И меня?"

Згадати "Брат-2", культовий фільм кінця дев"яностих, змушує навіть не загальнополітична ситуація в країні, а те, як вона впливає на судову систему. Можна як завгодно ставитися до окремих політиків, але те, що їхні дії заохочують і без того всеосяжний правовий нігілізм — річ небезпечна. Можна як завгодно ставитися до окремих суддів й ухвалених ними рішень, але ігнорувати ці рішення — річ небезпечна. Прагнучи перемоги за всяку ціну, наші політики не хочуть зважати на те, що створюють прецеденти, по-перше, використання судової гілки влади у своїх інтересах, а по-друге — нехтування тими судовими рішеннями, які "не подобаються".

У цій загальнонаціональній метушні єдиним судом, який важко звинуватити в тому, що він грає на чиїмось полі, залишається Верховний суд України. І те, що сьогодні його авторитет намагаються штучно нівелювати, не скасовує одного з основних принципів вітчизняної системи судочинства: ВСУ є найвищим судовим органом країни, рішення якого не підлягають оскарженню.

Однак, користуючись тим прикладом, який подають наші політики, дехто хоче ревізувати рішення вищої судової інстанції. Так, юристи та представники ЗМІ, що мають звичку знайомитися з анонсами судових засідань на сайті Верховного суду України, з подивом виявили, що на 25 травня призначене слухання в справі "Ігор Коломойський проти Олександра Роднянського за позовом про визнання права власності". Нагадаємо, що спір щодо того, кому має належати 70% статутного фонду ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", викликав свого часу чимало юридичних і політичних дискусій. Однак 28 лютого 2007 року Верховний суд України поставив крапку в цій справі й залишив у силі рішення суду, яким Ігореві Коломойському було відмовлено в позові.

Саме судова інстанція має продемонструвати суспільству, "в чому сила"

Правовою підставою для того, аби ВСУ повернувся до розгляду справи "Плюсів", стала так звана "скарга у зв"язку з винятковими обставинами". Її подали представники Ігоря Коломойського, вочевидь вкрай незадоволеного тим, що його позбавили шансу отримати у власність популярний телеканал. У скарзі викладено низку обставин, що розцінюються позивачем та його представниками як виняткові. Зокрема, наголошується, що рішення ВСУ від 28 лютого було ухвалено з неоднаковим застосуванням судом одного й того самого положення закону, а Апеляційний суд міста Києва, який ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, допустив низку процесуальних порушень під час розгляду справи.

Мабуть, немає сенсу перераховувати, на які саме приклади із судової практики посилаються адвокати Ігоря Коломойського. Адже більшість із них відверто "притягнуті за вуха" і мають мало спільного з резонансним спором довкола телеканалу "1+1". Та й взагалі: як можна порівнювати цей спір із будь-якими іншими? Адже вперше йдеться про долю загальнонаціонального телеканалу, який намагалися відібрати у законних власників, посилаючись на міфічне рукостискання двох бізнесменів.

Що стосується процесуальних порушень, яких нібито припустився апеляційний суд, ситуація взагалі виглядає смішно. Представники Ігоря Коломойського посилаються на те, що їх не повідомили про дату і час слухання справи. Хоча двоє з п"яти адвокатів олігарха були присутні на судовому засіданні і протягом майже шістьох годин надавали суду свої пояснення у справі.

Отже, саме на цих підставах представники Коломойського намагаються змусити Верховний суд не лише скасувати своє попереднє рішення, але й передати право вирішувати долю "1+1" Апеляційному суду міста Києва. І це незважаючи на те, що він уже сказав своє слово у цій справі. Суддям Верховного суду пропонують скористатися тим, що сьогодні ніхто не дивується постійному нехтуванню судовими рішеннями. Тим не менш, одна річ, коли скасуванням своїх же рішень займається якийсь районний суд Донецької області, й зовсім інша — коли до риболовлі у каламутній воді намагаються долучити найвищу судову інстанцію країни.

Більшість правників із полегшенням зітхнули, коли Василь Онопенко як голова ВСУ проявив принциповість у справі поновлення на посаді губернатора Київщини Євгена Жовтяка. Цим він укотре засвідчив, що Верховний суд не стане заручником ані політичних, ані будь-яких інших ігор можновладців. Справа про перегляд рішення ВСУ щодо телеканалу "1+1" стане черговим іспитом як для пана Онопенка, так і для всіх суддів, які розглядатимуть скаргу Ігоря Коломойського. Один раз вони вже проявили принциповість, підтвердивши, що правильне по суті та справедливе рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Хочеться вірити, що 25 травня не стане для нас датою, з якої почнеться історія занепаду репутації Верховного суду України. Хоча не будемо приховувати: певні сумніви вже з"явилися. Адже, як стверджують джерела в юридичному відділі телеканалу "1+1", їх не повідомили про дату і час розгляду скарги представників Ігоря Коломойського.

Отже, в черговий раз саме судова інстанція має продемонструвати суспільству, "в чому сила". Нам же залишається лише очікувати на вердикт та робити свої висновки щодо того, чому сьогодні можна вірити — праву сили чи силі права?

×