У середу вранці Віталій Кришталь, 30 років, із села Петропавлівська Борщагівка, що неподалік від Києва, повіз на власному УАЗі доньку Діану, 8 років, до школи. Висадив її біля пішохідного переходу. Чекав, доки дівчинка перейде дорогу.

Проїжджа частина досить вузька, має по одній смузі в обидва боки. Машини зупинилися, пропускаючи дитину. Водій "Мітцубісі L 200" вирішив об"їхати всю чергу по зустрічній. Незважаючи на двох "лежачих поліцейських" і попереджувальні знаки, мчав понад 100 км/год. На переході він збив Діану, вилетів на тротуар і наїхав на ще двох дівчат, які теж ішли до школи.

— Я вийшов... переконався, що машин немає... провів дитину на перехід. І раптом на моїх очах її збивають, — розповідає батько Діани, ледь стримуючи сльози.

Дитина отримала смертельні травми у нього на очах. Через кілька годин вона померла в лікарні.

У четвер, 22 листопада, по обіді Діану привезли до школи, щоб учні попрощалися. На подвір"ї зібралося понад 200 дітей та всі вчителі. Живим колом непорушно стоять біля труни, стогнуть і витирають сльози. У руках — червоні гвоздики.

Діана лежить у труні у весільному вбранні, білій шубці та фаті. Над нею плачуть мати Лілія, батько та бабуся. Під час хвилини мовчання мама непритомніє. Потім ще раз, коли для Діани лунає останній шкільний дзвінок.

До труни по черзі підходять подруги, кладуть до ніг квіти. Заплакані почервонілі обличчя закривають долонями.

— Ми разом прийшли до цієї школи два роки тому. Поряд жили, майже кожного ранку вдвох ішли до школи і разом поверталися, — крізь сльози каже Данило Бургунов, однокласник Діани. — Ти була найкращою моєю подругою.

Наталя Сергієнко, крім квітів, принесла іграшкову черепаху:

— Діана хотіла в подарунок на свій день народження черепашку. Я її купила, але не встигла подарувати, тому що іменини в неї через дев"ять днів.

Діана — єдина дитина в родині Кришталів. До Києва вони переїхали два роки тому із Вінниччини. Зняли квартиру на вул. Чкалова, потім переїхали на вул. Південну — ближче до школи. Батько працює монтажником на станції техобслуговування, мати — розподільник робіт у "Київметробуді".

— Вона була дуже талановита, мала надзвичайний дар до малювання, — розповідає директор школи Микола Татуревич, 54 роки. — Займала призові місця в нашому Києво-Святошинському районі. Цього року її роботи забрали на обласний конкурс, звідки на днях мають прийти результати.

— Діана хотіла стати дизайнером одягу, — говорить її подруга Наталя. — Одяг для жінок вона малювала скрізь — у зошиті з математики, української мови. Але потім витирала гумкою.

Водій джипа киянин Вадим Лопачук, 41 рік, працює директором підприємства "Бородянський Екскаватор". Він одразу викликав адвокатів, які не відходили від нього майже до обіду. У цей час сторонні люди допомагали дітям.

— Його затримала міліція, — веде далі директор школи. — Мабуть, боялися, щоб не втік. Але куди йому тікати, коли в нього на передньому сидінні була така ж маленька дівчинка, як і Діана. Вона бачила, як ті діти летіли куверком над капотом. Водій поспішав відвезти дівчинку до школи, але я не знаю, чи то його донька, чи ні.

Мати двох інших постраждалих Наталія Дворник, 33 роки, згадує, що 12-річна Юля і 6-річна Яна вийшли з дому о восьмій ранку. Жінка йде на роботу через півгодини. Вона працює продавцем на одному зі столичних ринків.

— Я була ще вдома, — плаче мати. — Раптом на мобільний телефонує незнайомий і каже: "Мамочка, приїжджайте до школи. Тут ваших дітей машина збила". Я давай перепитувати: "Чиї діти? Як?". Нічого не зрозуміла. І ось чую — кричить моя Яна: "Мама! Де моя мама?". Я полетіла до школи і побачила оте страхіття. Діана лежить уся в крові. У моєї меншої обличчя в крові, вона кричить не своїм голосом. А старша лежить непритомна. Поряд отой клятий джип. Мені сказали, що Юля від удару полетіла в сторону як лялька. Але очуняла й почала повзти до сестри, яка лежала в стороні й верещала.

"Швидка" повезла Діану до реанімації. Юлю доправили в ОХМАТДИТ. У неї вивих плеча, перелом руки, гематоми на обличчі, струс мозку. Вона не пам"ятає ні трагедії, ні подій попереднього дня.

Молодша Яна — в Інституті нейрохірургії. У дівчинки струс мозку, закритий перелом носа, великі гематоми під очима, від чого одне око не відкривається. Яна не впізнає батька, нічого не розповідає.

За словами Миколи Татуревича, за останній рік біля школи збили сімох пішоходів:

— Попередні учні зазнали меншої шкоди: збиті коліна, руки, вибиті зуби. Діана — перша, хто загинув під колесами.

Наталія Дворник буде судитися з водієм.

— Я знаю, що він — жирний донецький багатій. Такі зазвичай відкуповуються в суді, — говорить вона. — Тому шукаю адвоката, який би зміг довести його провину. Я хочу глянути йому в очі. Він летів із Царського села повз школу — звичайну, сільську. Про що думав? Для нього сільські діти — це ніщо?

Жінка згадує Діану Кришталь. Коли дівчинка померла в лікарні, медики віддали Наталі портфель та куртку покійної.

— У мене розривається серце від того, що треба буде повернути все батькам тієї лялечки, — каже Наталя Дворник. — Як же їм буде тяжко бачити ті книжки і залиту кров"ю малесеньку куртку...

×