"Ми грілися біля вогню, — згадує вечір 9 грудня далекобійник Петро, який продає каміння на столичній Великій кільцевій дорозі. — Раптом як рвоне, вікна машин затряслися, ми пригнулися. Вогонь сягав метрів 10–15. Покинули все й давай заводити КамАЗи, хотіли тікати".
За 300 м від Кільцевої дороги на сторожку радгоспу "Совки" упав літак "Бічкрафт Кінґ Аір". Він летів із чеського міста Ґрадец Кралове в київський аеропорт "Жуляни". До посадкової смуги залишалося 2,5 км.
— Того дня була погана видимість, — пояснює директор аеропорту Сергій Нікіфоров. — По вертикалі проглядалося метрів на 30, по горизонталі — десь на 900. У такому випадку пілоти самі приймають рішення щодо посадки.
Літак готувався до приземлення. Однак спочатку відхилився від траєкторії посадки праворуч, потім, на вимогу диспетчерів, узяв ліворуч.
— Раптом почав різко падати, — каже Нікіфоров. — Щось сталося. Диспетчер наказав піти на друге коло, а пілот не відповідав. О 17.03 літак зник із радарів.
Охоронці митного терміналу кажуть, що вибух нагадував сильний хлопок. Вони подумали, що в кабіні якогось далекобійника вибухнув газовий балон.
— Мені навіть здалося, що горить Вишневе, — згадує охоронець Олександр Стасюк, 48 років, офіцер військової авіації у відставці. — А потім зрозумів: на полі вибухнув літак.
На місце аварії відразу побігли митники. Стасюк першим зателефонував рятувальникам. Мобілка зафіксувала виклики. Перший дзвінок на "01" — о 17.03, розмова тривала 8 с. Удруге набрав рятувальників за хвилину, говорив 37 с. Міліції пояснював про трагедію 1 хв. 52 с.
На місце аварії прибули зо три десятки пожежних машин і кілька "швидких". Але рятувати було нікого.
— Один чоловік лежав метрів за десять зліва від тієї траєкторії, якою машина падала на землю. Трохи далі, праворуч, ще двоє, обидва — без голів. За ними — жінка з відірваною ногою. Її очі були трохи відкриті. Хтось вигукнув, що вона — жива. Шкіра в усіх була коричневого кольору, як у запечених курок. На місці падіння було багато цегли, тому Володя, мій колега, вигукнув: "Саш, этот самолет что, кирпичи вез?!".
Літак належав Мілошеві Новаку — директору чеської компанії "МІНІБ Лтд ", що виготовляє опалювальні конвектори. Чоловік із дружиною, колегою та двома пілотами летіли до Києва на виставку, де планували показати власну продукцію.
О сьомій вечора кукурудзяне поле поміж містечком Вишневе і селищем Софійська Борщагівка нагадує мурашник.
По периметру його оточили легковики. Десятки зівак збігаються подивитися, що ж сталося. На дорозі в очікуванні заробітку стоять таксисти.
Від асфальту до місця аварії — метрів зо 300. Воно оточене біло-червоною стрічкою і вартовими спецпідрозділу "Барс". Метушаться рятувальники, експерти, слідчі міської й Генеральної прокуратури. Уламки літака розкидані у радіусі 30 м. Усе в багнюці. Під час спалахів фотоапаратів серед мотлоху видно рештки людських тіл.
Виконувач обов"язків міністра з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич проводить нараду у штабному автомобілі. Від нього чекають нової інформації. Однак близько дев"ятої Шуфрич виходить, сідає в машину та залишає місце аварії. Зіваки починають розходитися.
Хвилин через десять під"їжджає чорний "мерседес". З нього виходить в. о. міністра транспорту Микола Рудьковський.
— А що тут сталося? — запитує. — І чим туди можна дістатися? — киває на поле багнюки.
Рудьковський перевзувається у високі чоботи й біжить до місця аварії. За ним ледь встигають рятувальник і працівник прокуратури.
Загинули 9 грудня
Мілош Новак, 49 років, власник літака
Сюзанна Новакова, 45 років, дружина Мілоша
Петра Кобак, 34 роки, колега Мілоша
Мирослав Джагер, 34 роки, пілот
Петр Тужимський, 62 роки, пілот
2 
35413
Коментарі