Юрій Гречанюк кинув сина у криницю

 

— Наш син Андрійко був найдорожчим у моєму житті, — каже 22-річний Юрій Гречанюк перед оголошенням вироку. Чоловік стоїть на колінах.

Суддя Тернопільського Апеляційниого суду зачитує вирок Гречанюкові. За вбивство півторарічного сина Андрія чоловік отримав 12 років в"язниці.

— То вбивця грав, хотів розчулити суд, — каже після оголошення вироку Іван Горбуляк із Тернопільської обласної прокуратури.

Юрій Гречанюк жив у селі Фащівка Підволочиського району Тернопільщини з односельчанкою Оленою Воздаревич, 34 роки. Офіційно одружені не були. 2005-го в них народився син. Хлопчика записали на прізвище матері.

3 жовтня 2007 року Юрій допомагав односельцеві збирати цукрові буряки. Господар поставив обід, Гречанюк випив півлітра горілки. Близько четвертої дня Олена забрала чоловіка додому, поклала спати. Та за 2 год. Юрій прокинувся від головного болю. Вилаяв дружину, ударив по голові стільцем.

— Я злякалася, бо Юра ніколи мене не бив, — згадує жінка. — Побігла за його матір"ю в сусіднє село Мала Лука. За дитину не переживала, бо він малого любив, жодного разу не крикнув.

Чоловік ліг спати. Прокинувся від плачу сина. Взяв на руки, хотів напоїти молоком, та Андрійко кликав маму. Юрій підняв сина й двічі гепнув об землю. На сходах упав, дитина вдарилася головою об бетон. Підводячись, став малому на голову. Із немовлям побіг до сусідів.

— Кричав щось незрозуміле, тицяв Андрійка моїй дружині, — розповів у суді сусід Євген Кучера. — Очі в малого були закриті, руки й ноги висіли.

— Я зрозуміла, що хлопчик мертвий, — каже дружина Євгена Марія. — Кажу Юрі: "Я викличу "швидку". Він як схопить мене за руку. Чоловік відкинув його, я бігом до хати, подзвонила сільському голові та на "швидку".

Гречанюк із дитиною утік в урочище Глибока Долина неподалік Малої Луки. Підійшов до криниці на покинутому дворищі, зняв із дитини колготи. Однією панчохою обв"язав тулуб малого, до другої прив"язав камінь. Жбурнув у воду.

Чоловік сховався під ковдрою на печі

Три дні чоловік переховувався в покинутому дворі. Затримали його в батьківській хаті. Юрій прокрався через вікно і сховався під ковдрою на печі. Доки тривали пошуки, Олена нерухомо сиділа серед подвір"я й постійно примовляла: "Він любив сина, ніколи його не бив".

— Ми з дільничним занепокоїлися, бо говорила про сина у минулому часі, — зазначила керівник служби неповнолітніх Підволочиського району Марія Кульбаба, 45 років. — Жінка не їла, тільки годувала козу.

Родину Олени Воздаревич називають неблагополучною. Її перший чоловік повісився. Жінка жила сама.

У квітні 2005 року за пияцтво суд позбавив її батьківства на трьох дітей від першого шлюбу. Ними опікується інша родина. Цьогоріч наймолодший Назар іде до школи, середульший Іван навчається в першому класі, старша Тетяна — у третьому.

— І ми, і сільський голова спостерігали за Оленою та Юрієм. Чекали привід відібрати дитину, — каже Марія Кульбаба. — Але чоловік так пильнував сина, годував, пеленав, прав. Більше піклувався, ніж мати. Такий роботящий, працював на фермі, тягав гній. Батьки в нього добрі, має старшого брата й молодшу сестру. Сусіди нічого поганого не казали, аж доки не сталася біда.

Олена вибачила чоловікові вбивство сина. Жінка вагітна, у червні має народити доньку.

×