13-річний Тарас Андрейко з райцентру Кобеляки на Полтавщині 24 серпня 2003 року зламав ліву руку. У райлікарні наклали гіпс. Через тугу пов"язку кров не надходила до кінцівки. М"язи відмерли, рука перестала рости.
— Син із друзями бігав біля автостанції, — каже 41-річний Олександр Андрейко. — Упав на металеві кутики східців і поламав руку. Вона вивернулася в лікті. Викликали "швидку". Травматолог Микола Півень зафіксував руку нерухомо, а мене відправив за фізрозчином і гіпсом.
Адрейко повернувся за 15 хв. Сина саме вивозили з перев"язочної, рука була в гіпсі.
— Півень показав знімок. Сказав, що нічого складного немає, можна йти додому, — веде далі Олександр. — Наказали прийти через день. У Тараса був перелом Монтеджа — одна кістка передпліччя зламалася, інша вивихнулася.
Чоловік показує документи. Розкладає їх на підлозі, дивані, столі. Його 33-річна дружина Людмила поїхала з синами Тарасом і 9-річним Русланом відпочивати до Криму.
— Удома в Тараса рука розболілася, пальчики припухли. Я хотів надрізати гіпс, та жінка заборонила, — каже Андрейко. — Лікар сказав їй нічого не чіпати, якщо болітиме — терпіти. На ранок Тарасик прокинувся та сказав: "Папа, в мене руки нема". Пішли в лікарню. Жінка з сином зайшли, я чекав у коридорі. Раптом вибігає Півень, лице червоне, весь трясеться. Треба в Полтаву їхати, каже, рука тяжола.
Андрейки приїхали в Полтавську міську дитячу лікарню.
— Травматолог сказав, що на руці в дитини була дуже туга пов"язка. Наслідки такі, начебто по ній проїхала вантажівка.
4 вересня Олександр поскаржився до обласної та районної прокуратури. Просив перевірити лікування сина.
— За цей період лише один раз зробили рентген-знімок, 2 вересня. Так нічого й не сказали, — розповідає чоловік. — Пальці вже згиналися, а це ознака відмирання м"язів. Коли я поскаржився в обласне управляння охорони здоров"я, нас направили в Інститут нейрохірургії в Київ. У столиці сказали їхати туди, де скалічили. Ночували ми на вокзалі, бо не мали грошей на квартиру. На ранок пішли в "Охматдит".
Хлопчика прооперували. "Наслідки травми лівої верхньої кінцівки, застаріле пошкодження Монтеджа, контрактура Фолькмана" — написали в діагнозі "Охматдиту". 22 лютого 2005 року Тарасові видалили суглоб на зап"ясті, щоб вирівняти руку та припинити ріст.
— Скалічені м"язи тягнули кисть, — пояснює Олександр Андрейко. — Через це вона стояла під прямим кутом. Сустав прибрали, щоб кисть стояла рівно. До того ліва рука була коротша правої на 3 см. Тепер зовсім не росте, менша на 8 см.
Нині хлопчик може піднімати й згинати руку. Зап"ястя і пальці нерухомі. Від держави щомісяця отримує 470 грн. соціальної допомоги.
— Сильно він страждає, сам не може рубашку застібнути. Однак усього ще не розуміє, — зітхає батько. — Діти йому співчувають, не глузують.
На момент пригоди Олександр працював депутатом райради.
— Писав численні заяви в прокуратури про зловживання в кобеляцькій лікарні, — каже Андрейко. — От на моїй дитині помстилися.
Андрейки поскаржилися до суду. Вимагають у лікарів відшкодувати 5 млрд грн моральних збитків Тарасу, по 5 млн грн батькам і повернути 3 тис. 127 грн за лікування. За п"ять років відбулося 14 судових засідань, Андрейку 8 разів відмовили в порушенні кримінальної справи.
— Кажуть, немає складу злочину. Наче я з дитиною втік із лікарні та відмовився від лікування. Це не так, жодних документів і підписів про відмову немає.
Вимагають у лікарів відшкодувати 5 мільярдів гривень моральних збитків
У суді Андрейко захищається сам.
— Ніхто не береться доводити вину лікарів, — обурюється чоловік. — Головорізам надають адвокатів, а мені — ні.
Нині Олександр Тарасович офіційно безробітний. Живе з того, що здає в оренду приміщення в центрі міста. Дружина працює санітаркою в будинку інвалідів.
— Після того, як було зроблено репозицію перелому (співставлення фрагментів кістки. — "ГПУ"), була підготовлена палата, Андрейкам запропонували залишитися в лікарні. Батька це не влаштувало, — пояснює головний лікар Кобеляцької райлікарні Іван Супруненко, 58 років. — Сказав, що поїде додому. Ми нічого не могли вдіяти. Якби дитина була під наглядом, допомогу б надали вчасно. А так розвинувся набряк, передавив сухожилля і нервові закінчення.
— Лікування надали, а режим батько обирає сам, — додає юрист лікарні Тетяна Назаренко, 30 років. — Забрав дитину та пішов.
— Ще й ображав медперсонал, — каже Супруненко. — Він неадекватний чоловік. Розклеює по місту листівки, обзиває лікарів.
Мешканці Кобеляк по-різному говорять про Олександра Андрейка.
— Це людина з неоднозначною репутацією, — каже мешканець Кобеляк, який не хоче називатися. — Раніше шив взуття, тепер збирає й перепродує старовину. Людина дуже різка. Але робить усе, щоб довести правду.
— Андрейко — хороший чоловік, — додає сусідка Віра Бутенко, 71 рік. — Завжди допоможе, гроші позичить, підвезе. Дітей своїх любить, у школу водить.
2 
35413
Коментарі