пʼятниця, 22 листопада 2019 07:35

"У сховищі нема кисню. Вижити не було шансів"

17 листопада в селі Серетець Зборівського району на Тернопільщині поховали 28-річного Ігоря Кметя та його дядька Івана Кошина, 46 років. Були на заробітках у Польщі, працювали на агропідприємстві. 10 листопада мали повертатися на батьківщину. Того ж дня чоловіків знайшли мертвими в холодильній камері для фруктів у селі Садковіце Лодзького воєводства.

— В Івана Кошина помер батько. Розбив інсульт. Із племінником збиралися на похорон, — розповідає староста села 48-річний Ігор Балтарович. — Уранці по них приїхав український перевізник. Чоловіків ніде не було. Почали шукати. Знайшли обох мертвими в холодильнику для фруктів. Як там опинилися — ніхто не знає.

Побачив тіла працівників їхній роботодавець, за даними польської поліції. Це власник підприємства, на території якого розташоване фруктосховище. Одразу викликав поліцію і "швидку".

У сховищі немає кисню. Його викачали. Натомість напустили азот, аби фрукти не псувалися. В чоловіків не було шансів вижити.

— Усі працівники підприємства знали, що заходити у сховище не можна. Людині там нічим дихати, загине, — говорить Аркадіуш Чмілевський із Равського контрольно-пропускного пункту. — Як двоє заробітчан там опинилися — з'ясувати поки що не вдалося.

Припускають, до складу Іван з Ігорем потрапили через вікно. Але вибратися не змогли, бо ззовні його хтось зачинив. Хто це міг зробити і чому туди полізли — невідомо. У поліції цю версію не коментують.

Іван Кошин із дружиною та 13-річним сином жив на хуторі Ліщина біля села Загір'я Зборівського району. Ігор — у Серетці з батьками та молодшою сестрою Світланою. Мав дівчину, з якою планував одружитися.

На заробітки чоловіки поїхали 14 серпня.

— Ігор був добрий і щирий. Нікому не відмовляв у допомозі, — каже Наталія Гула, була класним керівником Ігоря. — Іван із Любою одружилися років 14 тому. Вона працювала у школі завучем. Потім виїхали до Тернополя. Чоловік мав там кімнату в гуртожитку, водієм був. Ніхто толком не знає, що сталося з хлопцями на заробітках. Думаю, це страшний збіг обставин. Усі місцеві люди та з навколишніх сіл збирали гроші, аби привезти їхні тіла додому. Шоковані трагедією.

Нещасний випадок могли підлаштувати, аби не платити чоловікам за роботу, припускають їхні знайомі.

Ігор та Іван мали трудові візи, на агропідприємство поїхали працювати вдруге на запрошення роботодавця. Податок за них не платив. Офіційно оформив лише 8 листопада, сказали рідним у консульстві.

— У селі балакають, що нещасний випадок могли підлаштувати. Чого б їм лізти в ту камеру, якщо знали про ризик? — говорить односелець померлих 56-річний Григорій, прізвища просить не вказувати. — Вже 9 листопада рідні не могли до них додзвонитися. Раніше такого не траплялося. Думають, відтоді були мертві. Звідкись дізналися, що коли по хлопців приїхав перевізник, то роботодавець порадив водієві їх не ­чекати. А по-тихому їхати геть.

Розслідує справу районна прокуратура польського міста Рава Мазовецька.

— Для базових гарантій безпеки кожен заробітчанин повинен мати робочу візу й офіційний договір на працевлаштування, — каже адвокат Сергій Старенький, 46 років. — Якщо з оформленням роботодавець затягує, треба скаржитися до місцевої поліції чи податкової. Але це якщо є трудова віза і договір про співпрацю. Коли на заробітки їдуть за туристичною візою, це порушення з боку заробітчанина. Жодні соціальні гарантії для нього не передбачені.

900 тисяч українських заробітчан офіційно працюють у Польщі, за даними тамтешнього Нац­банку.

Зараз ви читаєте новину «"У сховищі нема кисню. Вижити не було шансів"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі