Уночі 11 серпня у Новосавицькому психоневрологічному будинку-інтернаті загинув пацієнт 43-річний Юрій Вовченко. За наказом санітарів до ранку його поховали. Згодом відкопали.

— Його закатували, — говорить 36-річний Олексій Косарєв, голова громадської організації "Комітет боротьби з організованою злочинністю і корупцією". — У нього було тільки два цілих ребра, решта всі поламані. Тіло все в гематомах, щелепа зламана, очей узагалі не видно.

Міліціонери порушили чотири кримінальні справи щодо персоналу. Звинувачують у завданні тяжких тілесних ушкоджень, не наданні допомоги, спробі приховати злочин, перевищенні службових повноважень.

Будинок-інтернат розташований у селі Новосавицьке Великомихайлівського району Одещини. Займає понад 10 га, з яких 9 — підсобна земля. У закладі лікують 220 осіб із психічними вадами та загальними відхиленнями.

— Пацієнти почали звертатися до нас торік, — каже Косарєв. — Казали, що їх б"ють, знущаються. Ми просили прокуратуру і СБУ перевірити. Ті нічого не знаходили. Чотири місяці тому нам сказали, що санітари повісили хворого, але знову ніхто нічого не знайшов. Тоді ми вирішили самі діставати докази.

Комітет купив два мобільники. Віддали пацієнтам, аби ті могли зателефонувати.

— 11 серпня нас набрав 20-річний Андрій Баранов, — продовжує Косарєв. — Сказав, що персонал знущається з Вовченка. Ми запланували виїзд наступного дня. Та вночі Андрій знову набрав. Сказав, що Вовченка вже забили. Ми виїхали негайно. Санітари сказали, що хворі побилися, але вже все нормально, п"ють разом чай. А Юрій помер через серцеву недостатність.

Хворі розповіли активістам комітету, що Вовченка катував санітар Юрій Коломієць, бо той відмовився працювати. Прив"язав дротом до ліжка, запрошував бити інших. Пацієнти охоче показують місця на цвинтарі, де ховали загиблих.

— Коли ми почали працювати з документами, виявилося, що більшість психічно хворих віком до 20 років помирали від серцевої недостатності та цирозу печінки, — розказує Олексій Косарєв. — Їхні тіла не проходили через морг — закопували так.

Міліціонери планують викопати трупи майже 30 загиблих і зробити розтин.

— Вовченко накинувся на санітарку, — розказує санітар Юрій Коломієць. — Да, я його стукнув кулаком, посадив до карцеру. Пішов надавати допомогу колезі. У карцері до Вовченка й приклалися інші хворі.

Його підтримує лікар Георгій Ткачук:

— Хворі побилися, бо посварилися через телевізор. Санітари усмиряли Вовченка. Але він здоровий, сильний — довелося кілька разів ударити. В ізоляторі він став тяжко дихати, ми покликали медсестру, та було пізно. Міліцію не повідомили, бо не було службової інструкції.

Директорка інтернату Валентина Стукало від коментарів відмовляється. Пригоду називає провокацією. Деталі з"ясовують міліціонери.

— Які ще там інструкції, — говорить Михайло Михайлищук, виконувач обов"язків районного прокурора. — Є смерть людини — треба повідомляти правоохоронні органи. Громадянин Вовченко помер від тяжких тілесних ушкоджень.

Жителі Новосавицького про випадок говорять неохоче. У селі живе більшість персоналу інтернату.

— Цей заклад для особливо важких і небезпечних хворих, — каже місцевий, просить його не називати. — Можете уявити, ким був Вовченко, якщо його рідна матір віддала туди й виїхала, аби син випадково її не знайшов.

— Інтернат отримував непогане фінансування, — додає інший селянин, який теж воліє залишитися невідомим. — Гроші давали держава, меценати. Але контингент — алкоголіки, наркомани, тяжкохворі. Нікому не потрібні люди. Пахають там, як прокляті. До них навіть родичі не їздять. Ми у селі їх боїмося, вони часто їсти просять. Їх там добре б"ють. Самих буйних забивають.

Одеситка Галина Осінцева, 49 років, має психічно хворого сина Дмитра. Торік хотіла оформити його до інтернату.

— Ужаснулась, когда увидела, — розповідає. — Хворі ходять самі по собі, худі, брудні, замучені. Як овочі — без емоцій. Казали, що у випадку непокори їм колють такі препарати, що кілька днів корчаться від болю.

×