5 серпня пішов четвертий рік, як 68-річна Любов Бондаренко з Дніпропетровська не бачила своєї доньки й онуків. Того дня вчителька англійської мови Валерія, якій було 42 роки, 17-річний Георгій та Станіслав, 11 років, від"їхали від своєї квартири по вул. Гідропарковій на білій "газелі". Відтоді ніхто зі знайомих їх не бачив. Родичі не отримували жодної звістки.

Любов Бондаренко підозрює, що її дочку та онуків вивіз третій чоловік Валерії, 41-річний Олександр Давидов.

— Що він із ними зробив, і думати боюся, — хвилюється сива жінка, колишній інженер-конструктор підприємства "Дніпроважмаш". — Саші треба була доччина квартира.

Зустрічаємось у помешканні Любові Бондаренко по вул. Братів Трофимових. Жінка дістає з шафи документи: відповіді на звернення до міліції, прокуратури, копії зібраних власноруч свідчень сусідів. Розповідає про доньку.

Дніпропетровчанка Валерія Бондаренко викладала англійську мову в середній школі N96. Її перший чоловік Віктор, батько Георгія, загинув під Алуштою в Криму. Після нього Валерія зійшлася з колегою, вчителем трудового навчання Олександром. Той покинув її вагітною сином Станіславом. Жінка з двома дітьми зажила в подарованій матір"ю двокімнатній квартирі.

— У Лєри було нелегке життя, — витирає сльози мати. — Перевтомлювалася на двох роботах, щоб виростити своїх хлопців самотужки. Але була спокійною, врівноваженою. Аж поки не з"явився Саша.

1999-го Валерія захворіла. Біль у спині й ногах ставав усе нестерпнішим. Вона місяць провела у поліклініці, але медики не могли встановити точного діагнозу.

У момент чергового нападу болю Любов Григорівна побігла в аптеку по знеболювальне. Тут до неї підійшов худорлявий чорнявий чоловік. Представився Олександром Давидовим, масажистом приватного медичного центру. Розповів, що може вилікувати Валерію за рецептами східної медицини. Обіцяв брати небагато грошей.

— Препарат він сам і готував. Їй і справді покращало, — розповідає Любов Бондаренко. — Олександр став майже щодня ходити до неї.

За кілька місяців Давидов переселився до Валерії. Про себе жінці та її матері розповів небагато. Мовляв, він азербайджанець, родом із Баку. До Дніпропетровська приїхав із початком сутичок у Нагірному Карабаху.

— Минуло трохи часу, і я свою доньку перестала впізнавати, — каже Любов Григорівна. — Валерія стала розгубленою, могла впасти в істерику без причини. Ходила за Сашею по п"ятах.

Георгій і Стас у шафі вітчима бачили гранатомет

Мати Валерії перестала довіряти її співмешканцеві. Помітила, що зять приходить додому побитий. Онуки Георгій і Стас розповіли бабусі, що у шафі вітчима бачили гранатомет.

— Він відмахувався, що то друзі з Афганістану подарували, — пригадує Любов Григорівна. — Але чому ж тоді він сховав усі фотографії, де був зображений?

Згодом Давидов кинув працювати у медичному центрі. Сім"я жила на вчительську зарплатню Валерії. Згодом і її вигнали з роботи. Відтоді жінка майже не виходила зі своєї квартири, не спілкувалася з людьми.

З весни 2004-го онуки Любові Бондаренко припинили відвідувати школу. А 5 серпня вся родина зникла не попрощавшись. У покинутому помешканні Любов Григорівна знайшла інструкцію до застосування препарату "Імован". Саме на його основі, впевнена жінка, робив свої ліки Олександр.

— У 2003-му Олександр запропонував Валерії з дітьми виїхати в Каліфорнію. Начебто там у нього живе його друг, якийсь Фелікс, — веде далі Любов Григорівна. — Хотів дітей виписати з квартири і приписати до мене. Мовляв, так буде легше оформити документи на виїзд.

Перед зникненням Валерія майже зовсім не спілкувалася з матір"ю. На свою квартиру написала довіреність на ім"я Оксани Шереверової.

— Сказала, це дружина того американського друга, до якого вони їдуть, — зітхає Любов Григорівна.

Міліція не допускає Бондаренко до матеріалів справи, де йдеться про пошуки її рідних.

"Содержащаяся в ОРД (оперативно-розыскных делах. — "ГПУ") информация признана государственной тайной", — ідеться у листі керівника Ленінського райвідділу Дніпропетровського міськуправління міліції.

Жінка не знає навіть точної дати, коли її дочку оголошено у розшук. А від цієї дати залежить, до кого перейде її квартира. Нині там живуть квартиранти, які й платять за житло. Однак помешкання може перейти у власність Оксани Шереверової, коли мине три роки з дати оголошення Валерії у розшук.

— Міліція знає, де діти, — зітхає жінка. — Я їм пропонувала: "Скажіть, де вони, і взамін заберіть квартиру".

У медичному центрі Олександр Давидов працював неофіційно. Фахової освіти не мав. Його двічі ловили на підробці документів.

Любов Бондаренко просить усіх, хто щось знає про її доньку чи онуків, повідомити за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофимових 56/142.

×