У Бортничах стоїть загадковий будинок

 

"Ми дуже боїмося цього будинку, — каже "ГПУ" 42-річна жителька столичного мікрорайону Бортничі Людмила Романенко про споруду на вулиці Леніна, 39. — Почали шукати у книжках і в Інтернеті щось про його архітектуру. То знайшли, що такі споруди будувала войовнича організація — орден тамплієрів".

На в"їзді в Бортничі впадає в око великий темний будинок із баштою. Його територія огороджена триметровим кам"яним парканом, на якому висить табличка з назвою вулиці. Поряд будинків немає.

За радянських часів бортницький замок був типовим будинком побуту. У 1990-х його викупила приватна особа. 2003-го навколо звели високу огорожу, будинок добудували, поставили на даху башту. Споруду пофарбували в чорний колір, на стінах повісили чорно-червоні прапори із зображеннями драконів. На башті час від часу запалювали смолоскипи. Коло будинку в землю вкопали скульптурну стилізацію середньовічного меча. На стіні табличка з латинським написом.

Новобудова налякала місцевих. Вони називають її Чорним замком. Переклали латинський текст — він повідомляв, що скоро тут буде орден тамплієрів. Люди написали скарги президентові, до Служби безпеки України, прем"єр-міністрові, до місцевої держадміністрації. До листа додали 10 аркушів підписів з прізвищами й адресами. "Ми всі батьки і маємо дітей, — ішлося у зверненні. — Хочемо бути спокійними, коли діти повертаються зі школи, з інститутів, з роботи. Це дуже серйозно!!!".

Бортничани розповідають, що після цього до будівлі приїхали багато машин, міліціонери. Спочатку господарі нікого у двір не впускали, посилаючись на недоторканність приватної власності. Та до будинку таки потрапили.

— Я був у складі комісії, яка проводила так звану інспекцію споруди, — розповідає 53-річний голова Ради громадського самоврядування мікрорайону Василь Мартиненко. — Всередині побачили якийсь жах — усе пофарбоване в чорний колір. Якісь келії, ліжка, басейни. На стіні напис латинською. З нами були представники церкви, то вони переклали його як "благословляю дівчат...".

Позаторік у вересні Дарницька райдержадміністрація заспокоїла бортничан: "У приміщеннях внутрішнє та зовнішнє оздоблення виконане переважно в чорному кольорі, що справляє гнітюче враження, але не є порушенням чинного законодавства", — писали у листі-відповіді.

Після перевірок замість вивіски про орден з"явилась інша — "Ресторанний комплекс".

Зник бетонний меч і чорні прапори. Сам будинок відтерли кислотою — нині він темно-сірий. Згодом зникла і табличка про ресторан. Час від часу до замку в"їжджають і виїжджають дорогі іномарки.

— Місцеві налякані, — говорить приватний підприємець Ірина Мартиненко, 37 років. — Будували цей замок виключно приїжджі, переважно із західних областей України. Вони розповідали, що в будинок весь час завозили якісь дерев"яні барельєфи з нелюдськими обличчями, а на стінах малювали чортів.

Повісили чорно-червоні прапори із зображеннями драконів

Подейкують, що споруда належить чоловікові на прізвище Сатанівський. Жителі Бортничів його не бачили.

— Будівництво ведуть лише виконроби, — розповідає господиня приватного будинку неподалік. Жінка просить не називати її імені. — Спочатку був Ігор, який десь пропав. Потім став Міша, він працює донині. Прізвищ не знаємо. Ніхто з робітників більше двох тижнів не працює. Ми боїмося. Бачили, як туди завозили дівчат. А в нас же ростуть доньки. Вночі обходимо будинок десятою дорогою...

Жінка каже, що знайомий робітник водив її у замок.

— Я зайшла і серце захололо: все чорне, на одній стіні намальоване око і вухо, на другій — меч, на іншій — напівзакрите несиметричне сонце, а вздовж зали стоять клітки. А ще — скульптури Ісуса Христа та сатани одна навпроти одної.

Місцевих чиновників також турбує, що коїться в будинку на Леніна, 39.

— Я не знаю, що там, бо це — приватна власність, — каже начальник місцевого ЖЕКу Ігор Єрьоменко. — Кажуть, якісь приміщення здають в оренду, а ні казино, ні ресторан не діє. Наш майстер носила туди припис, щоб власники прибрали територію. Вийшла якась людина, взяла документ і згодом біля огорожі прибрали. Взагалі, ті, хто там мешкає, ведуть себе тихо. Та нас турбує, що там всередині.

— Кажуть, хазяїн "чорного замку" вже не Сатанівський, а інший, — додає Василь Мартиненко. — Той, хто має відношення до якогось підземного міста в Києві. Я намагаюсь його знайти, але поки що марно.

Підходимо до двору замку. Стукаємо. Чоловік за воротами каже, що нічого не знає. Сам, мовляв, чекає на когось. Називатися відмовляється, але візитку бере й обіцяє передати компетентним людям.

— Яка різниця, хто я, — сміється. — Я — громадянин України.

Коли відходимо — ворота відчиняються й звідти виїжджає іномарка. За кермом молода гарна дівчина, поряд — чоловік років 30–40. За легковиком слідує мікроавтобус.

×