Чотири роки 45-річна Тетяна Саннікова із села Старий Солотвин Бердичівського району Житомирщини приховувала смерть доньки. 11-річна Дарія померла 20 червня 2004-го. Мати зі старшою сестрою закопали тіло на березі річки під вербою.
— Цього року усе випливло, — зізнається Саннікова. — У нас були борги за газ. Я попросила райвиконком допомогти. Нам розказали про програму Ющенка по допомозі багатодітним родинам, обіцяли грошей. Як дійшло до довідок, то мусіла все викласти. А сільська рада роздула діло. Їх жаба задавила, що маю 150 тисяч гривень получити.
Жінка запрошує до хати. Подвір"ям бігає собака породи боксер, із хліва видно новий велосипед і мопед. Оселя прибрана. У серванті стоїть фарба для волосся, на підвіконні — праска, на стіні висить молитва "Отче наш".
Тетяна Саннікова родом із Житомира, має неповну медичну освіту. У Старому Солотвині оселилася торік. Раніше жила із Дмитром Вікарієм, якому нині 58 років. Від нього народила 11 дітей: Ользі — 24 роки, Світлані — 21, Дмитрові — 19, Сергієві — 18, Антонові — 17, Євгенові — 16, Надії — 13, Віталієві — 10, Володимирові — 9, Богданові — 5, Дарії було б 15.
Кілька років тому чоловік покинув Саннікову. Жінка залишилася жити з синами. Дві старші доньки живуть у Житомирі, середня сама захотіла перебратися до інтернату, Дарія — померла. Обробляють 45 соток городу. Доглядають свиней, корову, бика, курей.
— Діти працюють із 13 років, — каже жінка. — Вони у мене найкращі. Хто в селі що попросить, усім допоможуть.
Кожне слово Тетяна Борисівна каже зважено, упевнено. Раптово починає плакати. Так само раптово заспокоюється.
Дівчину, яка тоді була мертва, перевели до наступного класу
— Дашка була якась хвороблива, — продовжує. — Нариви то на одному пальці, то на другому. Якась інфекція, мабуть. 19 червня 2004-го вона вранці встала, щось поїла. Упала, з рота пішла піна. Це було й раніше, але думала, що то з-за сварок. Цього разу померла. Ми з Свєткою вивезли тіло на берег річки. Поклали у воронку від дерева й руками засипали. Ховати на кладовищі боялися.
Тоді родина жила в Бердичеві. Дарія вчилася в міській школі N14. Туди мати носила довідки про хворобу. Дівчину, яка тоді була мертва, перевели до наступного класу. Згодом Тетяна Саннікова забрала документи.
— У мене проблемні дівчата. Дашка була заводілою. Мали звичку потягнути щось. То гроші у братів, то щось в однокласників. Надя дуже вередлива, мстилася за Дашку. Робила якісь капості. То заховає шапки братів, то напісяє прямо на диван, то воду наллє в ботінки.
Жінка була засуджена. Вперше — за крадіжку, вдруге — за побиття Дарії. Покарання відбувала умовно.
— Ця Дашка мені жодного разу не снилася, — розповідає. — Але щодня ми про неї думаємо. Шкода, що так сталося.
Біля телевізора стоять фотографії синів. Фото Дарії в хаті не знайшли.
Секретарка Старосолотвинської сільської ради 54-річна Лідія Ярошенко каже, що Саннікова з родиною прописалася у селі в липні 2007-го:
— Першого вересня діти пішли в школу. Ми питали у неї, де ще одна. Казала, що в бабці в Житомирі, потім ще десь. Дурила до лютого 2008-го. Тоді ми попросили міліцію розібратися.
До сільської школи жінка носила довідку, що Дарія живе в місті.
— Вона завжди ходить на усі збори, член батьківського комітету, — кажуть про Саннікову вчителі. — Ми дивувалися, як встигала дивитися за стількома дітьми. Говорила, що хлопців любить більше за дівчат. Хвалилася, що всюди має зв"язки. Ми її просто обожнювали.
За фактом загибелі Дарії Саннікової тривають перевірки. Експерти з"ясовують, якою смертю вона померла. Кримінальну справу порушили проти школи й управління освіти та науки Бердичівського міськвиконкому. Освітян підозрюють у неналежному виконанні обов"язків.
2 
35413
Коментарі