Минулого четверга 18-річна Катерина Сопільняк із села Якимове Великобагачанського району на Полтавщині мала гуляти шкільний випускний. Дівчина на "відмінно" склала три державні іспити, уже вступила до столичного Національного університету харчових технологій. Та 19 червня вона загинула.
Того вечора Катерина із 37-річною мамою Галиною і 28-річною односельчанкою Наталею Лаштабегою поверталася з Миргорода, де купували прикраси на випускний. Доїхали маршруткою до Великої Багачки, звідки старенькими "жигулями" їх забрав батько Каті Андрій Сопільняк, 39 років. За 30 м до повороту на Якимове у них врізалося "пежо", яке виїхало на зустрічну смугу. Експерти кажуть, що іномарка летіла на швидкості принаймні 160 км/год. У "жигулях" загинули всі, а 48-річний водій "пежо" Сергій Метлицький вижив завдяки подушкам безпеки — у нього черепно-мозкова травма і синці на тілі.
Коли рятувальники діставали тіла, на мобільний Каті зателефонував коханий Андрій. Він служить у райцентрі Біла Церква на Київщині. На мелодії дзвінка — російська група "Город 312": "Совсем не обязательно ждать помощи спасателей... Вне зоны доступа мы не опознаны".
— Пасажирам "жигулів" моя допомога вже не була потрібна, — розповідає фельдшер "швидкої" Алла Чвала. — Їхні руки й ноги перемішалися з одягом і продуктами. У водія "пежо" з рота тхнуло спиртним.
Андрій Сопільняк працював водієм на Решетилівському молокозаводі, Галина — медсестрою у райлікарні. Два роки тому Сопільняки здали дві корови, телицю й за $2,5 тис. купили старенькі "жигулі".
Єдиній доньці Катерині на випуск купили у миргородському салоні світло-салатову сукню з рожевим відблиском і туфлі.
— Майже щодня онучка крутилася перед дзеркалом у своєму платтячку, приміряла на голову коронку, — схлипує 70-річна бабуся Катерини Віра Химич.
На столі в неї дві фотографії. На більшій — Катя біля куща червоних троянд, на меншій — уся родина Сопільняків. Поряд високі свічки, дві хлібини, цукерки.
Їхні руки й ноги перемішалися з одягом і продуктами
Односельці кажуть, що Сопільняки жили дуже дружно, любили одне одного.
— Каті кількох балів не вистачило до "срібної" медалі, — каже її класний керівник Вікторія Шепель, 30 років. — Вона була моєю правою рукою, культоргом. Я два дні не могла ходити на роботу. Тепер навряд чи залишуся працювати в школі.
Водій "пежо" Сергій Метлицький — приватний підприємець із села Стефанівщина Великобагачанського району, має власну пилораму. П"ять років тому купив її за гроші від проданої квартири в Кременчуці. Позаторік взяв у кредит машину.
Після аварії Метлицький вісім днів лікувався у палаті під конвоєм, потім його перевели у слідчий ізолятор райвідділу міліції. Події 19 червня він не пам"ятає. Каже, що обганяв якесь авто. Чоловікові загрожує 12 років в"язниці. Однак жителі села Якимове не вірять, що він піде за ґрати. Наступного дня після аварії його родичі найняли одного з найкращих адвокатів Полтави, послуги якого коштують десятки тисяч гривень.
— Хороший адвокат може скористатися тим, що у Метлицького поганий зір, — каже хірург Володимир Біленко, який лікував підприємця. — Через зір його "списали" з Байконура, де він служив. Не розумію, як узагалі водійські права видали.
Суд може віддати родичам Сопільняків майно Метлицького. Але його близькі вже вивезли з пилорами дошки й обладнання.
Загиблих ховало все село. На місці аварії висить віночок зі штучної хвої та білих гвоздик. Поряд живі троянди. У кюветі на місцями обгорілій траві досі розкидані уламки автомобілів.
2 
35413
Коментарі
1