— Біда може бути велика. Люди бояться. Хто його зна, що за отрава в тих бочках, — каже 50-річний Василь Романів, сільський голова Грабівки Калуського району Івано-Франківщини.
Він іде до закинутої військової частини за село. Тут у напівзруйнованому складі понад півроку зберігають бочки з отруйними речовинами.
Грабівка за 26 км від райцентру і за 50 від Івано-Франківська. За радянських часів селом проходила головна дорога до військової частини.
— Туди все військове начальство їздило. Там стояли їхні корпуси, квартири для службовців. Дорога хороша була, по ній бронетранспортери їздили, — продовжує. — Із розпадом Союзу військові забралися, люди все розтягли. Лишили руїни. У липні торік еменесники зі Снятинщини перевезли сюди ці бочки.
Приміщення, де стоять понад 100 діжок із пестицидами, нагадує стайню. Одноповерхова будівля поділена на чотири блоки, у кожному — невелике незасклене вікно з ґратами. Приміщення забито дерев'яними плитами, які легко відкрити. Дах поріс березами, протікає. У повітрі чути терпкий сморід. До складу щодня навідуються двоє сторожів.
— Я би не рекомендував тут ходити, — каже сторож Зеновій Оба, 35 років. — Нас спеціально найняли за тим слідкувати. Ми з Іваном Куликом на скутері по кілька разів на день їздимо. Стежимо, аби ніхто не заліз. Якось я сам пробував відкривати одну бочку. Там у поліетиленовім мішку якийсь порошок.
Зеновій Оба дозволяє оглянути діжки. У бетонному приміщенні волого. Із даху капає вода.
— А за 300 метрів звідси тече Луквиця. Місце — супер. Люди сюди по ягоди в літі йдуть, гриби збирають. Поряд на чотирьох ставочках рибалок завжди повно, дітей. А вони яд підкинули, — говорить голова села. — Бочки старі, іржаві. Тій отруті в ґрунт просочитися тільки так. Нас годують обіцянками, що заберуть. Територія лісу відноситься до Богородчанського району, а наше село в Калуському. То мав би бути їхній клопіт, але ми переймаємося, бо до нас найближче.
— У селі через ті бочки паніка. Люди почали частіше скаржитися на головний біль, гіпертонію. Навіть частіші випадки раку із тим пов'язують, — каже місцевий Сергій Майор, 48 років. — Страшно. Не всі знають, що тут небезпечно. От зайде якийсь, закурить, недопалок кине. Або з цікавості полізе на той склад. Хтось із наших бочку для хазяйства прихопити.
Чиновники загрози не вбачають.
— У бочках — суміш різних пестицидів, що лишилися після розвалу аграрного комплексу. Їх не використовували мінімум 15–20 років. Улітку 2010-го під час повені в нас була загроза, що ці бочки змиє вода і віднесе в Прут, — говорить заступник голови Снятинської райдержадміністрації Степан Максим'юк, 61 рік. — Ми їх буквально з води виловили. Тимчасово розмістили на колишній військовій базі. Там місце пристосоване, загрози ніякої нема. Село за 4,5 кілометра від складу. Це допустима відстань зберігання ядів. Першого червня бочки приберуть.
4 
35413
Коментарі