30 березня родина 35-річного Петра Марцевого із села Жавинка під Черніговом відсвяткувала рік від народження доньки. Наступного дня ввечері чоловік завів мопеда й кудись поїхав. Родичі обійшли та обдзвонили всіх знайомих, сусідів — Петра не знайшли. Думали, повернеться вночі.
— Ми знали, що Петро часто їздить до могили батька, який помер півроку тому, — каже мати Петра 60-річна Валентина Марцева. — То цигарки покладе, то просто сидить і мовчить. От і подалися на сільське кладовище.
Зранку біля цвинтаря родичі побачили мопед. На могилі батька побачили й самого Петра. Чоловік сидячи повісився на шлейці торби, яку причепив до хреста.
Петро все життя жив у селі. Три роки тому він упав на подвір"ї й ударився. У голові утворилася гематома. Чоловікові зробили дві операції — вставили в череп металеву пластину. Відтоді у Петра постійно боліла голова, особливо зранку. Він отримав другу групу інвалідності, згодом — третю. Рідні стежили за Петром, бо той кричав від болю.
Півтора року тому Марцевой оженився, народилась дочка Тетяна. Усі жили в батьківській хаті. Чоловік не мав постійного місця роботи — доглядав власне господарство і перебивався тимчасовими заробітками.
— Син дуже хворів, мучився страшенно, — плаче мати. — Постійно пив таблетки: пірацетам, фезам, інші. Вони мало допомагали. У селі кажуть, що пив і не витримав болю, але то неправда.
За вісім місяців Марцеві поховали трьох родичів. Торік у серпні померла баба Петра. На її сороковини на 60-му році життя помер батько Володимир.
У Петра в хаті залишилися дві жінки та грудна дитина. Рідний брат покійного живе в Чернігові.
Валентина Марцева поїхала до Чернігівського Троїцького собору Московського патріархату й попросила архієпископа дозволу поховати сина на кладовищі поряд із батьком. Згоду отримала.
8 
35413
Коментарі