Наталія Чибанюк, 49 років, з Івано-Франківська виграла суд у 41-річного Анатолія Денисюка, чоловіка покійної молодшої сестри Олени. Позбавила його батьківських прав на 7-річну доньку Анастасію.
— Толіку дочка була потрібна лише заради квартири, — каже Наталія Сергіївна. — Як опікун він претендував на житло.
Наталія й Олена — корінні франківці. Їхні батьки були держслужбовцями. Після смерті старшій доньці залишили 2-кімнатну квартиру, молодшій — 1-кімнатну. Наталія працювала диспетчером у Міністерстві з надзвичайних ситуацій, нині на пенсії. Із чоловіком розійшлася. Двоє дорослих дітей мешкають окремо.
Олена ще у школі спробувала наркотики, у 1980-х сиділа на голці. Мала двох чоловіків. З обома жила в цивільному шлюбі. Від першого залишився 13-річний син Олег, від Анатолія Денисюка — Анастасія.
— Настя народилася, коли Альона вже була ВІЛ-інфікованою, — каже Наталія Чибанюк. — Через півтора року позитивний статус підтвердили і у дитини.
2004-го Олену Стражник убили. Їй було 34 роки.
— Альону на вулиці зґвалтували, порізали груди, — Наталія Сергіївна починає плакати, коли згадує про сестру. — Зранку її знайшли ще живою, завезли до лікарні. Вона стекла кров"ю, а медики написали, що встигли оглянути лише нижню частину тіла.
За фактом смерті порушили кримінальну справу.
Торік Настю не взяли до школи, бо директор не захотів
— Посадили якогось доходягу, — махає рукою Наталія. — Не пройшло й року, як він помер від туберкульозу. Сумніваюся, що обставини убивства хтось досліджував. Сторінки у кримінальній справі були вирвані.
Після смерті сестри Наталія забрала племінника Олега, оформила опікунство. Хотіла взяти й Настю, однак батько її не віддавав.
— Після смерті сестри Толік зробив притон у квартирі, — обурюється жінка. — Наркомани, алкоголіки, диван погодинно здавали для сексу. Настя нічого не їла, схудла. Страшно подумати, чого вона надивилася.
Жінка просила, щоб опікунська рада передала їй племінницю. Однак згоди не отримала. Тоді звернулася до суду, найняла адвоката. Суд завершився у грудні. Обоє племінників перейшли жити до тітки.
— Насті потрібен постійний догляд, — каже Наталія Чибанюк. — У зазначений час вона приймає дорогі ліки, які фінансують міжнародні фонди. Без ліків ВІЛ швидко прогресує у СНІД. Торік її не взяли до школи, бо директор не захотів. Та я виховала своїх двох дітей і цих не залишу.
7 
35413
Коментарі