Завідувачка будинком культури депутат села Лісо-Березівці Летичівського району Хмельницької області 30-річна Надія Антощук пішла по гриби. Із собою взяла 19-річну племінницю-студентку Оксану Петерчук, яка приїхала в гості на канікули. Гриби збиралися продати водіям на трасі.

До обіду 29 червня жінки зібрали по відерцю й вийшли з лісу на трасу Вінниця – Хмельницький. Сіли під деревами за 6 м од асфальту. Близько третьої години пригальмував мікроавтобус "мерседес", який прямував із Хмельницького. 44-річний водій почав розвертатися й виїхав на зустрічну смугу. Із боку Вінниці мчав легковик "опель". Щоб уникнути лобового зіткнення, 33-річний водій іномарки крутнув управо — до обочини. Легковик таки вдарився в капот буса й підлетів у повітря. Авто на льоту перекрутило. Правим боком воно приземлилося на Надію та Оксану.

— Надія померла одразу, — каже заступник головлікаря Летичівської райлікарні Микола Постернак. — Травми дівчини були теж несумісні з життям. Вона померла в реанімації.

Нескладні травми отримали ще п"ятеро людей, які були в "опелі" та бусі. Наступного дня всіх їх виписали з лікарні.

Чоловік Наді сільський листоноша Олександр Антощук, 32 роки, залишився з 11-річною донькою Оленою.

— Того дня я горнув сіно, — розповідає Олександр Антощук. Чоловік повільно веде свій велосипед, на якому щодня розвозить газети. Говорить повільно і ледь чутно. Час од часу зупиняється й надовго замовкає. — Про трагедію мені сказав троюрідний брат. Говорив, що Надя загинула.

Авто на льоту перекрутило

Після звістки про смерть дружини Олександр ніч не спав. Підбирав слова, які мав сказали доньці. Наважився зранку наступного дня, коли виїжджав у морг за тілом.

— Вона довго плакала, — каже Олександр. — Потім почала кричати, що не вірить. Досі марить, що мама повернеться.

У хатинці Антощуків чисто. На ліжку у веранді сидить у чорній хустці старша сестра Надії Тетяна Петерчук. Поруч — бабуся і 14-річний син Роман, рідний брат Оксани.

— Ми досі не можемо відійти, — каже Тетяна Петерчук. — Два горя в одну хату. За день втратила донечку і рідну сестру.

Петерчуки живуть у Хмельницькому. Тетяна працює прибиральницею в торговельному центрі "Либідь-Плаза". Її чоловік Микола — водій. Старша донька Оксана торік із золотою медаллю закінчила школу й вступила на бюджет до Хмельницького університету. Здобувала спеціальність менеджера промислових підприємств.

Перший курс Оксана закінчила на відмінно. Хвалилася, що отримуватиме підвищену стипендію. На канікули поїхала в Лісо-Березівку до баби й тітки.

— За кілька днів до біди наснилося, ніби я зайшла на роботу до сестри Ніни в бібліотеку, — згадує Оксанина мама Тетяна Петерчук. — Беру книжку, а під стелажами — яма. Я туди падаю. Часто дзвонила Оксані в село. А вона мені: "Чого ти, мамо, дзвониш? Усе добре".

— Оксана була помічниця, — перебиває її дід Фелікс Жуківський. — Постійно щось робила. А за три дні до цього на подвір"ї у Наді кричала якась пташка. Її нагнали, а вона все одно поверталася й репетувала, ніби хотіла про щось попередити. Усім надоїла.

Петерчуки згадують, що в ніч перед трагедією до них у хату вскочив чужий кіт. Через вікно стрибнув на телевізор і розкидав усі образки.

— Ці образки Оксана купувала в Почаєві, — каже Тетяна Петерчук. — Я розбудила чоловіка. Кажу: "Може, це який знак". Побачила, що тріснуло скло на образові Ісуса Христа.

Оксану та Надію поховали в селі. На похорон прийшли більш як  300 людей. Дівчину ховали у весільній сукні. Там, де впало авто, нині стоїть вінок із чорними стрічками. Це місце Надія та Оксана завжди називали щасливим — тут вони швидко спродували гриби.

×