— Звичайній людині неможливо довести свою правоту в суді, — махає рукою 52-річний киянин Віктор Остах. — Пиши скарги не пиши, подавай клопотання не подавай, проси розслідування не проси. Всім начхати. Добре, хоч якусь відписку тицьнуть.
Віктор Панасович працює інженером системи міських телекомунікацій. Із дружиною розлучився. Мешкає у 2-кімнатній квартирі на вул. Княжий Затон із 18-річним сином Олександром і донькою Ганною, 20 років. Намагається довести, що проти нього сфальсифікували справу за фактом аварії.
— У мене хочуть відібрати квартиру, — упевнений Остах. — От судді і фальсифікують справу, пишуть, що заманеться. Прокуратура на мої скарги не реагує, бо ж за мною ніхто не стоїть. Як захищатися, навіть не знаю.
Увечері 22 квітня 2005 року чоловік повертався з роботи власною "нивою". Їхав бульваром Тараса Шевченка у напрямку площі Перемоги на вул. Комінтерну.
— За 18 років водійського стажу жодного разу не порушив правила. По тому перехрестю щодня їздив чотири роки поспіль, — веде далі Віктор Панасович. — Під"їхав, світлофор не працював, зупинився. Подивився по бокам — нікого немає. Включив передачу, зрушився з місця. Тут мене як вліпить "ауді". Певно, летіло як німе, то я його й не побачив. Отямився в лікарні.
Іномарка ударила "ниву" в правий бік. Машину відремонтувати неможливо. В Остаха переламані чотири ребра, струс мозку, численні гематоми й забої. Два місяці чоловік перебував у лікарні.
Підтасували так, що я — злочинець, а водій "ауді" — жертва
— На п"ятий день після аварії у лікарню прийшов працівник державтоінспекції, — потерпілий показує документи. — Взяв у мене пояснення. Я підписав, навіть не перечитував, бо й ворухнутися не міг. Це вже потім дізнався, що він записав не все.
Водій "ауді" подав на Остаха до суду. Вимагав заплатити майже 15 тис. грн за побиту машину й моральну шкоду. Шевченківський райсуд столиці прийняв до розгляду позов. Згодом на квартиру Віктора Панасовича наклали арешт.
— Сфальсифікували все, що можна, — чоловік демонструє документи. — Підтасували так, що я — злочинець, а водій "ауді" — жертва. Схему ДТП спотворили, справу розглядав Шевченківський райсуд, хоча ні я, ні позивачі не прописані в тому районі. Повістку в суд надіслали на квартиру моєї дружини. Ухвала про арешт моєї квартири датована 23 лютого 2006 року, прилаштована до справи пізніше, отримав я її аж у квітні 2008-го. Я більше двох років жив у арештованій квартирі й не знав про це. Я тоді ще вірив, що зможу довести свою правоту.
Остах оскаржив рішення в Апеляційному суді Києва. Звернувся до захисника.
— Після поневірянь в Апеляційному зрозумів: моя справа гибла, — зітхає чоловік. — Захисник на суді довів, що ухвалу про арешт квартири фальсифікували. Але технічний запис того засідання знищили. Що захисник не просить — отримує відмову. Суди й усі судді чомусь налаштовані проти мене. Вже не хочу, щоб мені ремонтували машину. Хоч би квартиру не забирали. Мені ж жити ніде.
Остаха захищає Ігор Гук. Арешт квартири називає незаконним. Упевнений, що неправомірні рішення судді винесли свідомо.
— 9 липня було чергове засідання Апеляційного суду, — розказує Ігор Гук, 52 роки. — Я наполягав на відводі суддів, які розглядали справу. Ми їм не довіряємо. Почувши таке, головуючий заявив: "Справа не розглядатиметься, бо вона ще не надійшла до Апеляційного суду". То як це назвати? До нашого клопотання суд розглядав справу. Головуючий на засіданні навіть пригрозив, що за підозру суддів у рейдерстві я можу понести відповідальність.
Позивачі Юрій та Людмила Купіни зареєстровані в місті Вишневе під Києвом.
— Немає в нас таких, — каже вахтер будинку, де згідно з позовом зареєстроване подружжя. — Ось подивіться журнал будинку.
3 
35413
Коментарі
2