"Навіщо ж цей душогуб убив нашого Юрасика, нашу кровиночку? — голосить 33-річна Маргарита Шатрук із села Юрівка Любарського району Житомирщини. — Ми поховали свою надію".
11 листопада її сина Юрія Шатрука убив 47-річний Микола Кузьмінський.
Маргарита Шатрук тримає в селі кафе, її чоловік Юрій скуповує на продаж у людей худобу. Виховували двох дітей — 15-річного Юрія та 13-річну Олену.
Син навчався у 10 класі. Високий, він виглядав старшим за однолітків. Вісім місяців тому заприятелював з однокласницею Тетяною Бондарчук, 15 років.
— Вони разом поверталися зі школи, робили уроки, їздили до Львова на екскурсію, — Маргарита Ростиславівна починає плакати, коли дивиться на фото сина. — Наш Юрасик гарно вчився, допомагав Тані. Спочатку не розказував нам про свої почуття. Економив з обідів гроші, на які купував подарунки. Раз подарував іграшкового собаку на півкімнати. Тетянка часто в нас бувала. Вона симпатична, добра, але іноді вередувала: "Юра, купи мені чіпсів, шоколадку".
Згодом батьки зрозуміли, що син закохався. Він допізна засиджувався в Тетяни, яка мешкає за півкілометра від Шатруків. Її вітчимові Миколі Кузьмінському це не подобалося.
— Юрасик не раз говорив, що Терен (так у селі називають Кузьмінського. — "ГПУ") дивиться на нього скоса, грубо розмовляє, — згадує 59-річна Валентина Шатрук, бабуся хлопця. — Я просила його не так часто ходити до Тані. А він: "Я його не боюсь".
Якось у липні Юрій Шатрук-старший знайшов сховану в газеті записку: "Якщо ви хочете бачити свого сина живим, нехай не ходить до Тані Б. Він полюбляє їздити на машині, а нещасний випадок дуже легко організувати".
— Ми поїхали до Тетяниних батьків, попитали: може, це вони проти? — згадує Маргарита Ростиславівна. — Але Марія, мати Тані, про записку нічого не чула. Вирішили, що це хтось із хлопців чи дівчат ревнує. Та десь через місяць до нас почали дзвонити. Доньці якийсь чоловічий голос казав, щоб Юра перестав ходити до Тані.
11 листопада Юрій укотре зібрався до коханої.
— Був якийсь схвильований, наче щось відчував, — веде далі мати. — Тричі поцілував сестричку Альонку.
Хлопець завжди повертався додому о дванадцятій ночі. Того разу після опівночі Юрія все ще не було. Батьки зателефонували на мобільний Тані. Та відповіла, що він пішов додому 20 хв. тому. Шатруки сіли в машину й поїхали шукати сина. Знайшли закривавленого під сусідським парканом. Дорогою до лікарні він помер не приходячи до тями. На тілі медики нарахували дев"ять ножових поранень, два з них — у серце.
Міліціонери одразу почали шукати вбивцю. Затримали вітчима Тетяни. Кузьмінський лежав у лікарні.
— За кілька днів до того Микола поводився дивно, довго не виходив із хліва, — згадує мати дівчини Марія Бондарчук, 42 роки. — А тієї ночі поскаржився на здоров"я і пішов до лікарні. Я й не підозрювала, що він брехав. Краще б він мене замість Юрасика убив.
Відтворюючи обставини злочину, Кузьмінський розповів, що три дні виготовляв ножа. Показав, як напав на хлопця й убив його. Сказав, що любить Тетяну як доньку: часто ходив з нею на риболовлю, допомагав у навчанні. Боявся, що тепер вона весь вільний час проводитиме з однокласником.
На експерименті за Кузьмінським наглядали 150 міліціонерів
На експерименті за Кузьмінським наглядали 150 міліціонерів.
— Охороняли цього маніяка, — говорить 58-річна Тетяна Яцук, сусідка Шатруків. — Боялися, аби ми його не розірвали.
Юрія поховали на сільському кладовищі. 18 листопада йому мало виповнитися 16 років. На подарунок хлопець замовив батькам ланцюжок із хрестиком.
— Ми купили його й поклали у могилу, — плаче Маргарита Ростиславівна. — Юрась хотів запросити друзів у кафе, ми до свята навіть шпалери в його кімнаті переклеїли.
Тетяна була на похороні. Селяни скоса на неї поглядали. Більшість вважають її винною. Нині вона у Вінницькій області, в рідного батька.
— Я її не звинувачую, — каже Маргарита Шатрук. — На похороні Таня вдягла Юрі на пальця каблучку. Казала, що він їй досі сниться.
5 
35413
Коментарі