"29 грудня я пішов у банк заплатити 200 гривень за кредит на телевізор. Чогось працювала тільки перша каса. Людей було близько десяти. Став у чергу. Раптом чую істеричний крик дівчини-касирки. Мабуть, думаю, мишу побачила. Але поряд помітив молодика з автоматом типу ізраїльського "Узі". Я припустив, що йдуть навчання. Аж тут пролунало кілька пострілів. Люди в паніці вибігли з приміщення. У мене промайнула думка, що треба притримати вхідні двері, щоб той з автоматом не втік", — згадує 58-річний Микола Філіпов із Черкас.
Розмовляємо з ним 2 січня в кафе "Союз", що в районі залізничного вокзалу. Чоловік говорить російською.
— Я уже не могу войти ни в одну маршрутку — узнают, — каже Микола Петрович.
Він працює водієм майже 40 років. Останнім часом — на маршрутках. 29 грудня у Філіпова був вихідний. Близько десятої ранку зайшов у філію "Приватбанку" на вул. Вернигори, біля залізничного вокзалу. Хотів сплатити кредит на телевізор.
Доки грабіжник забирав гроші, Микола Філіпов вибіг на вулицю і підпер лівою ногою та плечем скляні двері банку. Злочинець намагався їх відкрити, але на нього ззаду наскочив 21-річний стажер Ярослав Надточій. Зчинилася бійка, під час якої нападник поранив співробітника банку в живіт і стегно. Потім зловмисник підбіг до заблокованих дверей, почав погрожувати Філіпову. Грабіжник був у куртці, джинсах та чорних шкіряних рукавицях. Микола Петрович намагався не дивитися йому у вічі й не розмовляти. На підлозі валялися закривавлені купюри. Нападник хотів винести з банку 40 тис. грн різною валютою — доларами, євро, гривнями.
— Я кричу людям: викликайте міліцію! Два чоловіки підбігли, трохи потримали зі мною двері і втекли, — веде далі Філіпов. — Грабіжник кричав, щоб я відійшов, бо вб"є. У якийсь момент я трохи відпустив двері і він просунув кисть руки зі зброєю. Я її придавив. Він почав просити, щоб відпустив, бо пальці віддавлю.
Зі сторони чорного входу з"явилися люди в формі охоронців.
— Я подумав, що це можуть бути його спільники. Відпустив лише тоді, коли підоспіли міліціонери й наділи злочинцю наручники, — розповідає Микола Петрович.
Питаю, чи страшно було, коли його з грабіжником розділяли лише скляні двері.
— Не бояться лише дурні. Хоча спочатку здалося, що зброя іграшкова. Але коли затиснув у дверях, вона не зігнулася. Я в той момент думав, чи сильно болітиме, коли він вистрелить, — каже Філіпов.
Міліція прибула за 4 хв.
— Я дав команду, щоб екіпажі охорони, розташовані найближче, виїхали за адресою. Хоча "Приватбанк" заключив договір на охорону з приватною фірмою "Охорона-сервіс", — розповідає заступник начальника УМВС у Черкаській області 39-річний Юрій Земляков. — Поряд із банком є ломбард, який охороняє міліція. Якби банк був під нашою опікою, до нас би повідомлення про пограбування надійшло миттєво. Коли побачив затриманого, впізнав оголошеного в розшук.
Він виносив із банку 40 тисяч гривень різною валютою
25 грудня в Києві патруль переслідував двох грабіжників. Одного на мосту Патона затримали. Другий, поранивши працівника міліції та перехожого, зник.
— Кажу йому: ну, Андрію, здрастуй, дорогий. Він на мене такими очима подивився — не міг второпати, звідки я його знаю. Серед співробітників банку подейкували, що це мій знайомий, — пояснює Земляков. — Я говорю: та хто ж його не знає? Його вся столична міліція розшукує за напади зі зброєю на банки. Затриманий родом із Черкас, проживає в центрі міста.
Грабіжником виявився 25-річний Андрій Темченко. Він тривалий час жив у Чехії, грабував банки у Празі та Києві. Його напарником, якого затримали 25 грудня, був Артур Бакшалієв — колишній однокласник. Він працював таксистом у Черкасах, потім — на будівництві в Києві. Обидва чоловіки неодружені.
Земляков каже, що грабіжник зайшов до банку без перешкод. Ніхто не звернув уваги на нього й тоді, коли опинився в кабіні касира.
— Слава Богу, що є такі люди, як Микола Філіпов і Ярослав Надточій. Ми обов"язково відзначимо їх. Гадаю, що й банк не залишиться осторонь, — говорить заступник начальника обласної міліції. — Навіть не пригадую, щоб хтось таким чином затримував грабіжника. Тим більше озброєного ізраїльським пістолетом-кулеметом "Узі".
"Приватбанк" повністю взяв на себе витрати на лікування Ярослава Надточія.
— У нього був випробувальний термін. Ми його вже прийняли на роботу. Запевняю, у Ярослава буде стрімкий кар"єрний ріст. Йому та Миколі Філіпову виплатимо премію, — каже директор Черкаського головного регіонального управління "Приватбанку" 42-річний Віктор Шуршин.
Про суму винагороди мовчить, однак зазначає, що йдеться про тисячі гривень.
Після того як на руки грабіжника наділи наручники, Філіпов пішов у касу, що неподалік банку, й заплатив за кредит. На чеку зафіксовано час — 10.05. Потім міліціонери запросили Миколу Петровича в банк. Там він дав свідчення.
Родом Філіпов із Запоріжжя. 35 років живе в Черкасах. Двічі був одружений. Квартири залишав дружинам. Нині винаймає помешкання. Планує разом із братом продати батьківську квартиру в Запоріжжі, розділити гроші та придбати житло в Черкасах. Замолоду Микола Петрович займався гірським туризмом, баскетболом і волейболом. Служив у ракетних військах.
"Приватбанк" обіцяв заплатити 100 тисяч гривень
Улітку 2007 року на відділення "Приватбанку" було скоєно три напади з використанням вогнепальної зброї. Установі було завдано збитків на суму понад 153 тисячі гривень.
Після цього керівництво банку пообіцяло виділити 100 тисяч "за надання допомоги із затримання злочинців, які скоїли напади".
Микола Філіпов затримав одного з двох злочинців. Отже, має отримати частину обіцяних грошей.
2 
35413
Коментарі
2