П"ятий рік 44-річний Степан і 41-річна Оксана Бичишини з міста Дрогобич Львівської області шукають свою доньку Марію. 31 травня 2003-го 9-річна дівчинка не повернулася з прогулянки.

— Марійка зникла за загадкових обставин, — зітхає Зоя Новороцька, 62 роки, сусідка Бичишиних.

Родина мешкає у двокімнатній квартирі. Подружжя працює в міській комунальній службі. Степан Дмитрович ремонтує дороги, Оксана Петрівна — двірник. Їхній 18-річний син Тарас навчається на четвертому курсі Дрогобицького механічного технікуму.

— Я вже втратила надію побачити нашу дівчинку, — жінка показує фотографію доньки. — Ми й у передачу "Жди меня" зверталися, але ніякого результату.

31 травня у школярів був перший день канікул. Увечері Марійка вийшла погуляти надвір. Була одягена у смугасту майку, шорти й гумові капці.

— Бавитися в пісочниці доня любила сама, — згадує Степан Бичишин. — Та того дня  гралася з сусідськими дівчатками. Перед восьмою вечора забігала вечеряти, потім знову вибігла.

Степан Дмитрович грав із друзями в доміно неподалік, дружина готувала вечерю, син був надворі. О дев"ятій вечора родина зібралася, та Марійки не було.

— Ми її кликали, — згадує Оксана. — Надворі лунала музика, бо в дитячому садку організували танці. Марічки не було.

Цілу ніч Бичишини з сусідами шукали дитину. Зранку написали заяву до міліції. Правоохоронці опитали можливих свідків. Люди, які того вечора відпочивали на лавках біля будинків, нічого не помітили. Батьки підозрюють, що доньку викрали.

— Три вечори підряд я бачив машину "вольво" без номерів, — говорить чоловік. — Після зникнення дитини автівка в наших краях не з"являлася.

— Кажуть, сусідка Ірина з першого під"їзду все бачила, — Оксана Петрівна витирає серветкою заплакані очі. — Та вона боїться щось розповідати — не хоче мати справу з міліцією.

Бичишини їздили до ворожок у Турківський район. Ті запевняють, що донька жива, однак далеко від дому. Батьки припускають, дівчинку могли вивезти до Туреччини.

Вона боїться щось розповідати — не хоче мати справу з міліцією

— Раніше мені снилося, що я Марусю витягую з болота чи води, — додає Оксана Петрівна. — А тепер уже й не сниться.

Минулого місяця пошуком Марійки зайнялася Львівська обласна міліція.

— П"ять років не шукали, — кажуть Бичишини. — Тільки підписи збирали та дивилися, чи їм гроші не даємо. Тепер уже не знайдуть. Слідчий сказав: "Треба було тримати". Хіба я мав її за руку водити?

×