Перемогу в матчі за вихід до першої ліги Кобеляцького району Полтавщини 21-річний Максим Калюжний "святкував" у райлікарні. Він — центральний нападник футбольної команди "Чапаєве" з однойменного села. 18 серпня "чапаєвці" грали на стадіоні в селі Світлогірське з місцевим "Дніпром".

Із Максимом зустрічаємося в неврологічному відділенні. Під диктовку 22-річної сестри Надії Жовтяк Максим пише заяви до міліції й прокуратури. Планує віддати їх, коли вийде з лікарні. Поки що чекає висновку судмедекспертизи.

— Із Полтави прийшла постанова про відмову в кримінальній справі, — зітхає Максим, шкутильгаючи на ліву ногу. Прямує до лавки. Ходити він почав лише минулого тижня. — Вимагатиму хоча б відшкодування за лікування.

Максим родом із села Суха Маячка Новосанжарського району. Його батьків позбавили батьківських прав. Хлопця і двох старших на рік сестер-близнючок виховувала бабуся. Нині Максим —  студент Полтавського педуніверситету. Стипендії не отримує. Живе з підробітків. Час од часу йому допомагає бабуся.

— Гра почалася нормально, — згадує матч Максим. — Раптом нас усіх почали бити ногами. Так ніби нечаянно. Хтось викрикнув, що буде ще гірше. Один мене штовхнув, а восьмий номер ударив кулаком у живіт. Суддя не реагував. Ми забили гол. За три хвилини летить на мене м"яч, ми з восьмим номером за ним стрибаємо. Так получається, що я вдаряю його в лице. Тут підбігає їхній шістнадцятий — і кулаком мені по потилиці. Я впав. Відчув, що дубасять ногами.

На стадіоні почалася бійка. Після її закінчення Максима занесли у покривалі до машини спонсора команди "Чапаєвого" Анатолія Близнюка й доправили до лікарні. Лікарів і міліціонерів на стадіоні не було, бо місцеву владу не попередили про матч. За грою "Чапаєвого" та "Дніпра" у Світлогірському спостерігало близько сотні глядачів.

У лікарні Калюжному зробили знімки й порадили кілька днів відлежатися.

Схоплюється й б"є його головою, як ото Зідан на чемпіонаті світу

— Уся спина була в синцях від шипів, — розповідає про брата Надія. — Ліве око затекло. Наступного ранку він не міг підвестися з ліжка.

За кілька днів Максима привезли на огляд до Полтави. У поліклініці N4 в нього діагностували струс мозку. А раніше — грижу на попереково-крижовому відростку хребта.

Судив матч учитель музики місцевої школи Антон Христич, 64 роки. Він має 36-річний суддівський стаж.

— Ворожий настрій між командами я одразу відчув, — згадує чоловік. — Протягом перших 20 хвилин зупиняв переважно своїх односельців. Та сварку провокував Калюжний. "Наш" зачепив "їхнього" ногою. Калюжний схоплюється й б"є його головою, як ото Зідан на чемпіонаті світу. Почалася штовханина. Я свистів, проте на мене ніхто не зважав. Я не бачив, щоб Максима били ногами. Коли хлопців розняли, я запропонував прибрати обох з поля. Близнюк забрав Максима, й гру припинили.

Футболісти "Дніпра" своєї вини не визнають.

— Хлопці з "Чапаєвого" грають жорстко, — запевняє 17-річний капітан "Дніпра" Костянтин Журавель, другокурсник Полтавського технічного університету. Хлопець показує рану на лівій нозі. — Якось ми грали в їхньому селі. То в наших ноги були побиті. Вову Фалю, який грає під восьмим номером, так побили, що два місяці він не міг виходити на поле. Але ми в суд не подавали, бо це ігрові моменти. На полі Максима ногами не били.

Під 16-м номером у "Дніпрі" грає Дмитро. Його прізвища Журавель не зміг згадати.

Унаслідок бійки "Дніпро" дискваліфікували. Його футболісти не мають права брати участі в районних змаганнях.

Міліціонери не порушували кримінальної справи.

— Раніше в селах були кулачні бої, — говорить начальник міліції громадської безпеки Кобеляцького райвідділу Євген Бондаренко. — Люди напивалися, сходилися, билися й розходилися. І ніхто не скаржився. Зараз народ провокує конфлікти, підставляє частини свого тіла й падає на лікарняний. Відлежує 21 день. За висновками судмедексперта отримує тілесні ушкодження середньої тяжкості й порушує кримінальну справу. Потім цим оперує.

×