51-річну Лесю Нечай із села Воютичі Самбірського району на Львівщині бояться односельчани. Навіть розповідати про неї не хочуть, називають загрозою для суспільства.

— Жінка підпалювала всіх, із ким у неї складалися неприязні стосунки, — пояснює суддя Самбірського міського районного суду Ганна Карнасевич, 49 років. — Вона живе всупереч усяким морально-етичним нормам.

Торік 20 листопада вранці Леся Михайлівна поверталася від своїх подруг Ганни Мелечин та Марії Заріцької, де пиячили цілу ніч. У руках несла кілька головок часнику, пачку цигарок "Прима" й сірники. Кинула недопалок в обійстя 40-річному сусідові Володимирові Сірацькому. Зайнявся дерев"яний хлів із сіном, складені дошки з ялиці та бука.

— Донька Марія прокинулася від світла й потріскування  вогню, — згадує мати Лесі Степанія Матвіївна Процак, 74 роки. Жінка сидить на подвір"ї й теребить кукурудзу. Вона живе разом із 53-річною старшою донькою Марією. Леся мешкає по сусідству, проте з родичами не спілкується.

— Побачила пожежу на подвір"ї Сірацьких. Почала кричати, кликати господарів. Онук побіг гасити пожежу. А я дивлюся: нам також хтось копицю сіна підпалив. Поки кидали глину на вогонь, чуємо, сусідка Іванка Целюхова кричить. У неї горіла стайня з сіном.

Гасити три пожежі збіглося все село. Люди викликали рятувальників із райцентру. Поки ті гасили вогонь, Нечай із ними жартувала.

— Ми спочатку не знали, що то Леська зробила, — додає її сестра Марія Партика. — Коли побачили пожежу, почули шелест та людські кроки. Думали, хтось поспішає на допомогу. А це Леська втікала. Потім ходила й усім "Дай, Боже, щастя" бажала.

Біля згарищ сусіди знайшли часник, пачку з-під цигарок, сірники та коричневий капець із лівої ноги. Зрозуміли, що підпалила Нечай, бо вона під час пожежі ходила боса. Міліціонери Самбірського райвідділу її затримали.

26 червня цьогоріч відбувся суд над Лесею Нечай. За підпали  її ув"язнили на 5 років із відстрочкою покарання на 3.

— На засіданні її родичі повелися дуже гуманно, — розповідає суддя Ганна Карнасевич. — Сестра сказала, що не має жодних претензій. Відшкодування не хоче, тільки б Леся дала спокій. Мати вибачалася перед сусідами за доньку.

Мати вибачалася перед сусідами за доньку

Леся Нечай живе сама. Із першим чоловіком Володимиром Гурським розлучилася після 10 років подружнього життя. Від шлюбу має 31-річну доньку Галину та сина Василя, 29 років. Діти виїхали із села. Коли приїжджають, живуть у бабусі й тітки.

— Перший чоловік добре від неї натерпівся. Вона постійно билася, тому й покинув її, — розповідає працівниця Воютицької сільської ради. Жінка боїться називатися. Сільський голова Іван Лесько взагалі відмовляється говорити про Лесю Нечай. Непокоїться, щоб та не підпалила його хату.

Із другим чоловіком малярем Володимиром Нечаєм Леся прожила три роки. 1995-го Володимира знайшли в хаті мертвим. Експерти визнали жінку психічно здоровою. Вона потрапила під амністію.

Нині Леся Нечай живе вдома на підписці про невиїзд. Неохайно вбрана, з-під брудної хустки стирчить пасмо немитого волосся. Із рота чути запах горілки.

— На мене всі брешуть! — починає кричати жінка. — Я нікому нічого не робила. Це все наклеп зацікавлених осіб!

Степанія Матвіївна тяжко зітхає, коли згадує про молодшу доньку Лесю.

— Кілька днів тому прокидаємося зранку, а вона на наше подвір"я дохлих качок накидала, — розповідає вона. — Напилася, корів не пильнувала, так вони сусідський город витоптали. Нема їй ради: двічі судили, жодного разу не посадили. Хоч то моя дитина, але я кажу: не дав їй Бог розуму, то хай забере й решту. Як буде без розуму, то покладуть її там, де треба.

×