У ніч на 17 лютого Роман Гаєвський, 28 років, із селища Замглай Ріпкинського району Чернігівщини побив на рік молодшу дружину Ірину. До ранку вона померла.
— Наш Рома — нормальний хлопець, — розповідає 37-річна Марія, сестра Гаєвського. Вона порядкує у двокімнатній квартирі. — Закінчив школу, відслужив, вивчився на токаря, працював на торфобрикетному заводі. З Ірою спочатку жили непогано. Коли пішли діти, перебралися з гуртожитку на квартиру нашої мами. Вона виїхала у село.
Роман ловив рибу, здавав металобрухт. Дружина доглядала дітей, отримувала допомогу. Родичі допомагали продуктами. Коли подружжя почало заглядати в чарку, свекруха забрала онуку Марину, якій нині 6 років.
— Того вечора Іра пішла в бар, — продовжує Марія. — Брат притяг її додому, однак вона знову втекла. Він привів її вдруге і прив"язав, щоб не тікала.
Рідні не вірять, що Роман закатував дружину. Чоловік багато чого з подій того вечора не пам"ятає.
32-річна Тетяна Курда, подруга Ірини, згадує:
— Іра якраз отримала дитячі гроші. Я зайшла до них у гості, прийшло ще двоє друзів. Випили разом, пішли в бар. Недовго пробули, як за Ірою прийшов чоловік. Бив по голові, тяг додому.
Роман забрав Ірину о шостій вечора. Години через три заснув, а дружина повернулася до бару. Вдруге прийшов за нею близько першої ночі.
— Ми з чоловіком поверталися десь о третій, — продовжує Тетяна Курда. — Зайшли до Гаєвських. Закривавлена Іра сиділа на підлозі між ліжками, на руці щось намотане. "Усе нормально", — сказав Роман.
Вранці Іван Курда не міг знайти шапку. З дружиною подалися до Гаєвських. Господар відчинив двері, запропонував похмелитися. У спальні лежала мертва Ірина. Біля неї сидів 15-місячний син Кирило.
— Обличчя й голова побиті, волосся повискубуване. З одягу — одна шкарпетка, — згадує Тетяна. — Права рука заклякла піднятою вгору, вся спина у синіх смугах. Уже потім Рома розказав, що Іра, зовсім гола, була розіп"ята. Ноги прив"язані до Кирилкового ліжечка, руки — до того, де спала їхня Маринка. Взагалі синяки з Іри не сходили, — згадує Курда сімейне життя Гаєвських. — Чоловік бив її праскою, молотком. Два тижні тому так віддубасив, що думали — не виживе. Торік у листопаді його на 10 діб посадили.
Мати Ірини померла. Дівчину виховувала бабуся Віра Шарпата, 70 років, із села Невкля Городнянського району.
— Я онучку навчила всій жіночій роботі, — плаче Віра Костянтинівна. — Вона і випере, і наготує, і по ягоди чи лисички в ліс сходить, щоб здати за гроші. Вчилася на бухгалтера-секретаря у Замглаї, там із Гаєвським і познайомились. Десь рік все було добре. А потім він став пити, Іру привчати.
2002-го народилася Марина. Друга дитина, Юлія, померла.
Випили разом, пішли в бар. Недовго пробули, як за Ірою прийшов чоловік
— За весь цей час я не бачила онучку без синців, — продовжує Віра Костянтинівна. — Забирала її від чоловіка. А вона побуде трохи та й каже: "Бабусю, хочу, щоб була нормальна сім"я, а в дітей — батько. Поїду в Замглай". Накладу ото сумку харчів, грошей дам і випроваджу. Сина Кирила народила вдома. Він — восьмимісячний, бо Рома бив Іру.
Жінку поховали у селі Бурівка. Там живе її рідний брат Сергій.
— Я того дня чекала онуку на день народження, — схлипує жінка. — Вранці прибігає сусідка: "Вам телефонують із Замглая. Щось сталося". Я до телефону. "Іру вбито", — кажуть.
Над Мариною оформляє опікунство мати Романа. Кирила забрали до райлікарні. Після обстеження його планують відправити до притулку.
— Хлопчику зараз рік і три місяці, — каже районний педіатр Алла Вереша. — Важить скільки треба, хоч ріс у неблагополучній сім"ї. Вошей немає.
Проти підозрюваного Романа Гаєвського порушили карну справу за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.
4 
35413
Коментарі
1