пʼятниця, 06 липня 2007 07:02

Ірина Маланчук ледь не вмерла з голоду

Автор: фото: Михайло ПЕРКОВ
  Ірина Маланчук уже два тижні на лікарняному ліжку. Медики не наважуються давати прогнози щодо її стану
Ірина Маланчук уже два тижні на лікарняному ліжку. Медики не наважуються давати прогнози щодо її стану

— Ірина поступила до нас 21 червня у вкрай тяжкому стані, — розповідає головний хірург Хмельницької обласної лікарні Анатолій Суходоля. — Через харчове виснаження й кишкову непрохідність у неї впав тиск. Ми перелили їй кров, 27 червня я її прооперував.

20-річна Ірина Маланчук — сирота. Родом з містечка Хоростків Гусятинського району Тернопільщини. Навчається у Тернопільському медичному училищі. Розмовляти змогла за кілька днів після операції.

У палаті лежать п"ять жінок. Ірина єдина при тямі. На вигляд їй років 14.

— Народилася я у повноцінній сім"ї, — стиха розповідає дівчина. — Ми жили з татом, мамою, бабцею, дідом і на рік старшим від мене братом Олегом. Після мене народилася сестра, яку також назвали Ірою. Коли мені було сім, помер батько Петро. Він був комбайнером, у нього прямо в кабіні стався інсульт. Йому було 43 роки. За тиждень вмер дід. Після 9 класів я вступила до Тернопільського медучилища, бо завжди хотіла бути медиком.

Ірина жила на квартирі у хрещеної. У гуртожиток не вселялась. Каже, через гамір не змогла б там нормально вчитися. Торік наприкінці грудня від раку легенів померла її 42-річна мати Ганна.

У березні дівчину відправили на практику до Хмельницького.

У місяць на їжу лишалося максимум гривень 80

— Я просила направити мене десь ближче, — каже вона. — Не маю житла, грошей. Та мені сказали: "Місць немає". Разом з подругою довелося знімати кімнату. Платили по 220 гривень з кожної. А в мене стипендія 79 гривень. До березня була ще пенсія 239 гривень, яку отримувала бабуся, і 30–50 гривень віддавала мені. На решту жила з молодшою сестрою. Зараз і її не виплачують. Трохи допомагала хрещена. У місяць на їжу лишалося максимум гривень 80. Їла картоплю, буряки.

У квітні Ірина поїхала до бабусі. Там їй стало зле. Лікарі прооперували кишкову непрохідність.

— До Хмельницького привезла довідку, що не можу проходити практику, — згадує Ірина. — Побула в місті два дні, майже нічого не їла. Зараз додому хочу. Бабусі 89 років, а там корова, кури, гуси, качки. Подзвонити немає звідки, мобільного нема. Дуже хочу випити соку.

Лікарі поки що не планують виписувати Ірину.

— Її стан ще тяжкий, — каже заввідділення реаніматології та інтенсивної терапії Микола Бесараба. — Робити якісь прогнози не буду.

Наступного дня після розмови стан Ірини погіршився. Шви розійшлися.

Зараз ви читаєте новину «Ірина Маланчук ледь не вмерла з голоду». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі