23-річна Ірина Єрьоміна важила 99 кг при зрості 164 см. Трохи більше як за рік вона скинула дві третини своєї ваги і померла в реанімації.
Ірина жила в місті Чугуїв під Харковом. Закінчувала факультет іноземних мов Харківського національного університету ім. Каразіна. Вчила англійську. Була веселою й цілеспрямованою. Але вважала себе товстою. Тому ніяковіла на дискотеках і не носила коротких спідниць. Якось студентка отруїлася тістечками. Довгий час нічого не їла, погано себе почувала.
— Тоді Іра вперше схудла аж на п"ять кіло. Вона так пишалася своєю силою волі, стала більш впевненою й погарнішала. Ми теж за неї раділи, — згадує її сестра Діна Короткова, 28 років. — Мабуть, тоді зрозуміла, що все в її руках. Що від неї вимагається лише нічого не їсти. І вона це може витримати.
Так Ірина почала худнути. Не їла солодкого та мучного — й танула на очах. Щомісяця скидала щонайменше 5 кг.
— Потім був п"ятий курс і написання дипломної, — веде далі Діна. — Він їй всі нерви вимотав. Та вона добилася свого: у травні цього року отримала червоний диплом магістра. Ірина й сама не помітила, як схудла ще більше. Навіть почала думати про те, щоб трохи поправитися. Ми побачили, що з нею щось не так. Вона стала млявою, апатичною. Раніше все щось вигадувала, сміялася. А то стала наче хвора.
У червні рідні подзвонили до знайомої лікарки-дієтолога. Через зайнятість вона змогла прийняти Єрьоміну тільки через два місяці, в серпні.
Вона ледь дихала та шепотіла: "Я хочу жити"
— Коли я побачила Ірину, вона важила десь 40 кіло, — розповідає лікар-дієтолог Світлана Шуровська. — Дівчина казала, що переживала через свою дипломну роботу й зараз хоче поправитися. Та навідріз відмовилася зважуватися. Я попросила її роздягнутися, аби обстежити детально. Вона також сказала — ні.
Лікар призначила Ірині дієту N11 — для хворих із низькою вагою. Їсти треба було регулярно й поживно.
— Вона увесь час була голодною. Але робила все не так, як я їй призначала, — говорить Світлана Шуровська. — Їй не ставало краще. Під час її другого візиту я запідозрила неладне. Це було схоже на нервову анорексію. У мене навіть виникла думка — чи не онкологія бува. Попросила здати аналізи — Іра не послухалася.
— Сестра несподівано впала й не змогла підвестися, стала млявою, їй було важко говорити, — розказує Діна. — Ми подзвонили Шуровській, запропонували їй гроші за таксі, аби вона приїхала. Але вона змогла тільки за тиждень. Іра вже була схожа на труп. І тоді Шуровська сказала: "Я не знаю, що з нею робити, викликайте "швидку".
Санавіацією Ірину Єрьоміну перевезли з Чугуєва до обласної лікарні. Дівчина була у тяжкому стані.
— І потім вже все покотилося, як сніговий шар, — згадує Тамара Іванівна, мати Ірини. — Почалося запалення легенів. Лікарі сказали, що в неї кахексія — крайній ступінь виснаження організму. Пішла інтоксикація організму, бо відмовили нирки. Вона згасала.
Шкіра Ірини покрилася плямами. Вона ледь дихала та шепотіла: "Я хочу жити". Померла 10 вересня. Важила 32 кг. Матір упевнена, що донька померла через погане лікування. Винною називає лікаря.
У Харківському інституті неврології, психіатрії і наркології АМН України розповіли, що нервова анорексія останнім часом — поширене явище. Тільки у Харківській області люди з таким діагнозом помирають приблизно двічі на рік. Хвороба ця непроста, та вилікуватися можна.
— Це психічна хвороба, при якій завжди хочеться їсти, але хворі вимотують себе дієтами, виснажливими вправами, — говорить психіатр Сергій Сазонов. — Якщо дуже наїдаються, викликають у себе блювоту. Худнути їм хочеться завжди, навіть якщо вага вже замала. Потім починає бракувати цукру в крові, страждає мозок. Свідомість стає млявою. Людина вмирає, але не може зупинитися і хоче худнути далі.
На ранніх стадіях нервову анорексію можна вилікувати. Треба добре харчуватися й вести здоровий спосіб життя. У зарубіжних клініках людей з цією хворобою примушують їсти у присутності персоналу. Навіть до туалету із ними ходять.
— Нервову анорексію треба лікувати насильно, а це непросто, — говорить Сергій Сазонов. — Українське законодавство не дозволяє примусити дітей лікуватися, якщо батьки проти. А ті часто йдуть на поводу в доньок.
2 
35413
Коментарі
1