Наприкінці січня до Вінницької правозахисної групи надійшли скарги від в"язнів Літинської виправної колонії N123. Засуджені писали, що їх постійно б"є керівництво. Через це кілька чоловіків оголосили голодування.
— Такі скарги до нас приходять постійно, — каже керівник правозахисної групи Дмитро Гройсман, 33 роки. — Засуджені висилають їх нелегальним шляхом, бо законно цього їм ніхто не дасть зробити. Звернення я відправив до уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової.
За два тижні з її секретаріату до колонії приїхала комісія. Перевіряли, чи справді засуджені голодують, чи б"ють їх люди в чорних масках, чи тримають у клітках на морозі, як це зазначено у скаргах. Нічого не підтвердилося. Кримінальну справу проти начальника колонії не порушували.
А за три дні після перевірки, 12 лютого, у в"язниці помер 29-річний Ігор Романенко. Він був серед тих, хто описував у скаргах знущання над ув"язненими.
— Після його смерті в"язні знову написали нам листа, — продовжує Гройсман. — Розповіли, що вранці 12 лютого Ігор погано почувався, однак його змусили робити "образцову-показательную" зарядку. Потім напівнепритомного Романенка забрали в санітарну частину. Засуджені просили викликати "швидку", та начальство колонії відмовило. Сказали, тут не санаторій.
Дмитро Гройсман запевняє, що Романенка забили до смерті. Так, мовляв, йому помстилися за скарги на керівництво колонії. А комісії, яка приїжджала з перевіркою його листа, показали зовсім іншого в"язня.
— Романенко помер від крововиливу в мозок, — говорить начальник колонії Леонід Лабай, 47 років. — Його поховали в Літині. Він був наркоманом протягом 15 років. У нього є мати, яка живе в Києві. Вона попросила поховати сина коштом колонії.
Із родичів Ігор Романенко мав лише матір. У в"язниці сидів за збут наркотиків. Із п"яти відсидів рік.
2 
35413
Коментарі