— Все произошло в секунды. Лиза с мужем Романом возвращались домой. Держались за руки. Вдруг — сильный удар сзади. Лиза отлетела на два столбовых пролета вперед. Роман несколько минут ее искал. Когда нашел, она уже не дышала, — розпо­відає 39-річний Іван Воробйов із села Тимошівка Михайлівського району Запорізької області про cмерть 20-річної Лізи Ходирьової. 26 грудня її збив односелець, поліцейський 19-річний Олександр Гулевський. Був п'яний.

Ліза Ходирьова з чоловіком жили в її батьків. Торік вивчилась на оператора комп'ютерного набору. За фахом роботи не знайшла. Влаштувалась продавцем у магазин побутової хімії в Мелітополі. 5 січня мав бути її перший робочий день.

— Сашу знаем с детства. Наш папа — его крестный. Тихий парень. На улице, в компании его редко можно было увидеть. Постоянно сидел дома. В тот вечер отдыхал с компанией в баре. Сильно выпил. На улице увидел "Ладу-десятку" одного из знакомых. Тот собирался подвезти девушку домой. Пока прогревал двигатель, зашел обратно в бар. А Саша сел за руль и без спросу поехал. Люди говорили, что он еле стоял на ногах, — розповідає 23-річний Олександр Волович, брат Лізи. — Спочатку проїхав на зустріч Лізі та Ромі. Летів на великій швидкості. Сестра з чоловіком вчасно відскочили. Та за кілька хвилин повернувся і збив. З машини не виходив. Зупинився ненадовго й поїхав далі.

— Машину покинув на спортивному майданчику, поряд зі школою. Ключі кинув на сидіння. Подзвонив Вані, власнику авто, каже: "Прости, я твоєю машиною людину збив". Той запитав, чи насмерть. Сашко відповів, що не знає. Після цього на зв'язок не виходив. Переховувався в селі. Його знайшли через добу, — говорить Олександр. — Ліву ступню сестри досі знайти не можемо. Ударом її відірвало разом із ботинком. Так і ховали без ступні. Думаємо, її відтягли звірі. Аварія сталася недалеко від лісопосадки. Там водяться лисиці, живуть бродячі собаки.

Олександр Гулевський — працівник Василівського управління поліції Запорізької області. На час слідства його відсторонили від роботи. Перебуває під вартою. У Тимошівці жив із батьками та молодшою сестрою. Мати — ­терапевт-фельдшер Михайлівської районної лікарні. Батько — охоронець на приватній фермі.

— Оскільки учасником аварії є працівник поліції, справу розслідує прокуратура, — говорить Олександр Волович. — Досі ніхто з його родини, ні сам Сашко навіть не спробували з нами поговорити, вибачитися. Нас теж до нього не пускають.

Лізу Ходирьову поховали 28 грудня. Попрощатися з нею прийшли близько 200 людей.

— Рома важко переживає смерть Лізи. Чорний від горя. На батьках теж лиця немає. Мама думає, що Ліза була вагітна. Каже, помічала такі признаки. Та експертиза цього не підтвердила, — додає Олександр Волович.

×