"Наприкінці червня до мене в квартиру ввірвалась якась жінка, — скаржиться "ГПУ" пенсіонерка з Києва Наталія Крощенко, 60 років. — Разом із нею — кілька чоловіків. Заявила, що тепер хазяйка тут вона. Без дозволу почали зводити якісь перегородки. Я показала свій паспорт із пропискою. Вони його забрали й розірвали прямо у мене на очах".

Перелякана жінка побігла до міліції. Та у райвідділі лише розвели руками й порадили звернутися до суду. Виявилося, що невідома жінка — Олена Ветютнева. Вона показала документи на право власності 2/3 квартири Наталії Григорівни.

Наталія Крощенко працювала пресувальником на заводі реле-автоматики у Києві. Наприкінці 90-х підприємство розформували, й жінка пішла на пенсію раніше.

Наталія — друга дружина Григорія Крощенка. З першою, Любов"ю Степанівною, він прожив сім років і розлучився. Від шлюбу є 22-річна донька Алла й син Віталій, якому зараз 20 років. Григорій Лукич залишив дружині й дітям трикімнатну квартиру по вул. Западинській, а сам перебрався в однокімнатну по вул. Щербакова, 49д. За кілька років одружився з Наталією. Вона мала трьох доньок від першого шлюбу. Дві старші мешкали окремо, а найменша жила з матір"ю та вітчимом.

— Алла й Віталій ніколи не родичалися з батьком, — згадує Наталія Крощенко. — А Гриша весь час до них тягнувся, ходив провідувати. Його не впускали. Одного разу син зізнався, що мати не дозволяє навіть називати його батьком. Він постійно нервував через це. Я його заспокоювала.

Наталія з Григорієм спільних дітей не мали.

— Гриша був чудесною людиною, — згадує жінка. — Ми прожили в злагоді 15 років.

1999 року Григорій Лукич став свідком автомобільної аварії — на його очах помер молодик. Наталія каже, що після цього він написав заповіт і завірив його у нотаріуса. Власних дітей у ньому чоловік не згадав, а квартиру мала успадкувати дружина.

2003-го померла мати Григорія Лукича. Він неодноразово казав дружині, що мама його кличе. Якось прийшов із роботи й поскаржився на сильний біль у грудях. Пішли у лікарню. Там виявили запалення, а згодом — рак легенів.

— Лікували як могли, але за кілька місяців Гриша помер, — плаче жінка. — Було йому всього 59. Він лежав при смерті, а діти так до нього й не навідались. Він умер, не попрощавшись з ними.

За півроку, 2004-го, Наталія Григорівна пішла в нотаріальну контору оформити право на спадщину. Їй сказали, що діти від першої дружини через суд хочуть повернути батькову квартиру.

 — На суді вони доводили, що заповіт підроблений, — згадує Наталія Крощенко. — Коли з"ясувалося, що це не так, почали вимагати визнати його недійсним. Казали, що на момент його написання їхній батько був недієздатним. Але ж це брехня — Гриша працював до останнього дня.

Суд запросив висновки експертів щодо здоров"я Григорія Крощенка. Ті сказали, що на момент підписання заповіту він не міг керувати своїми діями.

Син зізнався, що мати не дозволяє називати його батьком

— Висновки про недієздатність базували на струсі мозку, який Гриша отримав ще 1996 року, — обурюється Наталія Григорівна. — Але тоді чоловік навіть лікарняного не брав — одразу пішов на роботу. У його амбулаторній картці, крім раку легенів, не було записів про хронічні хвороби.

26 травня позаторік Апеляційний суд Києва визнав заповіт Григорія Крощенка недійсним. Квартиру поділили порівну між дружиною Наталією, сином Віталієм і дочкою Аллою. Після цього діти оформили договір дарування своєму представнику Ігореві Гриню. Згодом він начебто передарував 2/3 квартири Олені Ветютневій.

— Вона запевняє, що купила 2/3 квартири в адвоката за 33 тисячі доларів, — каже Наталія Григорівна. — Тепер маю біду на старість. Хотіла б подивитися в очі тим експертам, що з мого чоловіка, який працював до кінця життя, зробили дурня.

Ігор Гринь вважає рішення Апеляційного суду справедливим.

— Його підтвердив Верховний суд, — уточнює. — Так що нема в чому сумніватися.

Однак Наталія Крощенко сподівається повернути успадковану від чоловіка квартиру. Каже, що іншу купити не зможе.

×