"Коли на переході загорілося зелене, машини з обох боків зупинилися, — згадує Світлана Касинська, 40 років, няня 2-річного Яна Ібрагіма Канара. — Ми почекали кілька секунд і пішли. Я тримала хлопчика за руку. Раптом побачили, як на нас летить машина. Щось зрозуміти не встигла, відчула біль. Отямилася в лікарні".
Ян Ібрагім — єдиний син генерального директора української філії турецької компанії "Беко" Наджа Канара. Фірма продає побутову техніку. Хлопчик помер у столичному Інституті нейрохірургії 1 грудня, так і не вийшовши з коми. Боротися за його життя українським лікарям допомагали турецькі.
— Дитина поступила до нас 16 листопада у вкрай тяжкому стані, — каже Георгій Кеворков, головний дитячий нейрохірург Києва. — Ми використали всі можливі методи.
Нині Світлана Касинська лікує струс мозку, перелом стегна, ключиці, розрив селезінки у травматології обласної лікарні. Від неї не відходить мати.
Світлана родом із Василькова Київської області. Її 19-річна донька Ірина — студентка Міжрегіональної академії управління персоналом. Жінка працювала вчителем початкових класів, а останні п"ять років — приватною нянею. Із родиною Канарів познайомилася півтора року тому. Наджа з дружиною-українкою попросили доглядати сина.
— Любила його як рідного, — плаче Світлана. — Вихований, розумний. Його батьки дуже інтелігентні.
16 листопада Світлана з Яном поверталися додому. На переході навпроти будинку N12 на вул. Маршала Гречка їх збив "Сітроен Берлінґо". За кермом був водій київського "Укрдортехносервісу" Денис Романенко, 23 роки. Свідки пригоди згадують, що авто їхало занадто швидко, щоб загальмувати. Від удару Світлана вилетіла на зустрічну смугу, вдарилася головою об іншу автівку й упала. Ян потрапив під колеса.
Денис Романенко визнає, що винний. Каже, не помітив червоного світла.
— Керівники мого підприємства співчувають, готові допомогти постраждалим коштами, — говорить він. — У мене грошей небагато. У Києві я на заробітках, житло винаймаю. Та ні батьки хлопчика, ні няня не хочуть брати грошей.
Світлана Касинська каже, що Романенко їй не телефонував.
— Якби водій дійсно співчував, він би просто перерахував гроші на лікарню, — каже Георгій Кеворков. — За 35 років роботи лікарем я бачив тисячі жертв аварій. Однак лише кілька разів водії-винуватці приходили з допомогою.
За фактом аварії Подільський райвідділ міліції столиці порушив кримінальну справу.
— Майже всі водії до суду їздять на машинах, — говорить слідчий Олексій Битюк. — Кількість аварій зростає. За останні півроку лише наш відділ порушив 21 карну справу, де загинули люди. У таких випадках водіям загрожує до восьми років в"язниці.
2 
35413
Коментарі