4-місячного Артура Швайку поховали в середу, 10 жовтня, у селі Задвір"я Буського району Львівської області. У понеділок на обличчя хлопчикові ліг кіт Мурчик.

Батьків Артура, 26-річну Наталію та 27-річного Назара, в селі називають зразковою сім"єю. Після одруження вони оселилися в новій мурованій хаті на одному подвір"ї з Назаровими батьками, Василем та Любою. Назар працює робітником на фірмі "Галичфарм".

Півтора року тому в подружжя народилася донька Світлана. 29 травня 2007-го з"явився на світ син Артур.

— Я в понеділок на полі вчиняв буряки, — розповідає батько Назара 57-річний Василь Миколайович. — Мій син разом із сусідом пішов косити, а невістка десь о п"ятій вийшла на город гарбузи впорядкувати. Світланка коло неї бігала. Двері Наталя лишила відчиненими, тому кіт зайшов до хати.

За 20 хв. жінка увійшла до кімнати й побачила, як із синової колиски вискакує Мурчик. Вона нахилилася до дитини — Артур уже не дихав. Наталя вибігла надвір і почала кричати.

— На невістці лиця не було, — веде далі Василь Швайка. — Вона зблідла й лементувала: "Моєї дитини вже немає, його вже немає". Ми кинулися до колиски, а там мертвий Артурчик лежить, у нього все личко в шерсті було.

Мурчик після цього випадку втік із дому.

У нього все личко в шерсті було

— У нас три коти було, — показує на тварину, що ходить біля подвір"я, Василь Миколайович. Кіт боїться зайти на обійстя: там на похорон зійшлися родичі та сусіди. — Жили надворі, але час від часу заходили до хати. Мурчик інколи в дитячій колясці спав, але в колиску не заскакував ніколи. Тепер він пішов з дому, видно, зрозумів, що накоїв. Та якщо повернеться, ми його вбивати не будемо. Хай живе. Так мало бути, така в тої дитинки доля.

Василь Швайка заходить до хати. Іде будити Світланку, аби зібрати на похорон брата.

— Вона хоча ще маленька, мало розуміє, але переживає, — зітхає чоловік. У нього на очах виступають сльози.

Родичі негайно викликали медиків з амбулаторії Задвір"я. Та лікарі лише констатували смерть дитини. Одразу на місце події прибули представники Буської районної прокуратури. Тіло хлопчика відправили в морг на судово-медичну експертизу.

Медики та судмедексперти припускають, що Артур помер уві сні. Вони говорять, що у хлопчика міг бути "синдром раптової смерті" — через сповільнений розвиток системи регуляції дихання або парадоксальної реакції уві сні.

— Та я на сто відсотків упевнена, що дитину задушив кіт, — стверджує сімейний лікар амбулаторії села Задвір"я Марія Жабинець, 60 років. — Бо коти мають бути надворі, а собаки — в буді. Батьки часто не розуміють, що не можна тримати в одній хаті маленьку дитинку та домашніх тварин. Мало того, що вони розносять інфекцію, ще й бачимо, до якого нещастя це призвело. Хлопчик був одним із найздоровіших на дільниці, жодних проблем із дихальними шляхами у нього не було. Просто кіт ліг йому на обличчя й перекрив доступ кисню. Тварина зробила це несвідомо: коти не здатні ревнувати до господаря — так роблять лише собаки.

Буські судмедексперти проводитимуть додаткову експертизу, бо до прибуття медиків родичі витерли шерсть із личка Артура та переодягнули дитину.

— Лікарі казали, що не треба було малого чіпати, — обурюється Василь Швайка. — Але вони не розуміють, що ми робили все, аби врятувати дитину.

Голова Львівського товариства захисту тварин ветеринар Андрій Курач, 39 років, називає такий випадок унікальним.

— Я вперше чую про таке, — каже він. — Зараз осінь, тому тварини шукають теплі місця. Цього разу кіт шукав близькості з дитиною, притулився до неї. А те, що сталося, — нещасний випадок, в якому не можна звинувачувати тварину.

×