Увечері 22 травня 40-річний Борис Павленко повернувся з райцентру Новоград-Волинський Житомирської області додому в село Ярунь. Чоловік щодня їздив до міста, де працював різноробом. Удома застав п"яну дружину Регіну, 38 років. Почав лаятися.
— Крику я не чула, бо спала у веранді, — згадує 70-річна Варвара Захарівна, мати Бориса. — Хоча я трохи вже й недочуваю. А що ж, Боря вранці їде, а ввечері повертається стомлений, як віл. Поки його не було, Регіна ходила по хатах, пила горілку. Ще й зраджувала.
У розпалі суперечки чоловік почав бити дружину солдатським ременем.
— Бив тією металевою бляхою, — Варвара Захарівна заводить у кімнату. По кутках розвішані ікони, на стінах — вишиті картини. — Регіна вся синя була. Потім гукав дочку Таню, щоб води принесла. Вилляли на Регіну, але вона не прийшла до тями.
Варвара Захарівна викликала "швидку" й міліцію. Борис одразу визнав провину. Уранці 23 травня завіз тіло дружини в райцентр, купив труну. Затримали його по обіді, наступного дня провели слідчий експеримент. 25 травня жінку поховали.
— Така біда стала, — плаче Варвара Павленко. — Одна в землі лежить, а другий в тюрмі сидить.
У кожній кімнаті хати на стінах висять вирізьблені дерев"яні сувеніри.
— Боря дуже любить дерево, — зітхає Варвара Захарівна.
Подружжя ніколи не фотографувалося разом. Виховували доньку Тетяну, 15 років.
— Як же Таню цькували у школі за матір, — бідкається Варвара Захарівна. — Вона так сварилася: "Мам, чого ти з мужиками тягаєшся?". А невістка ще й погрожувала онуці: "Ти хіба з хлопцями нічого не маєш? Зараз заведу до фельдшера, і побачимо, чи все гаразд".
Борис не хотів розлучатися з Регіною. Затіяв ремонт у хаті, планував побудувати хлів.
4 
35413
Коментарі