Другий рік Валентина Машталяр, 47 років, намагається покарати керівників Чуднівської райдержадміністрації Житомирської області. Жінка звинувачує їх у тому, що 19 травня 2006-го її син-одинадцятикласник зламав ногу на військових навчаннях.

— Мій Ярослав став калікою, я посивіла, — бідкається Машталяр. — І нікому до того немає діла. А мене ще й крайньою роблять.

Жінка живе з матір"ю у селі Дідківці Чуднівського району. Раніше працювала економістом у райспоживспілці, нині живуть з власного городу. Чоловік Василь покинув родину 12 років тому. 25-річний син Роман працює юристом у Києві, 19-річний Ярослав — другокурсник столичної Медичної академії.

— Позаторік Ярославчик закінчував школу, — Машталяр дістає з папки документи. — 19 травня хлопців повезли на стрільбища у селище Вакуленчук за 50 кілометрів. Там не полігон, а якийсь пустир. Після команди "До бою!" Ярик спускався в траншею. Раптом третя сходинка розкришилася, і він провалився. Зламав ліву ногу.

Хлопця відвезли до райлікарні.

— Я саме там була, — згадує жінка. — Брала направлення синові в медакадемію. Завідувач хірургії одразу сказав: "Ніхто не винен".

Школяреві наклали апарат зовнішньої фіксації. Мати їздила до районної та обласної адміністрації. Просила допомогти придбати ліки. Коли відмовили, поскаржилася до прокуратури.

— Десь 27 травня директор школи показав акт, датований 19 числом. Там написано, що Ярослав спіткнувся об бордюрну цеглину. Але ж бордюру не було, сходинка провалилась! — обурюється жінка. — Акт підписав найкращий друг сина Олександр Галанзовський. Згодом він поміняв покази.

На випускний вечір Ярослав пішов на милицях. Із костурами здавав і вступні іспити. На екзаменах з ноги витікав гній.

— Тоді я й посивіла, — веде далі Валентина Ананіївна. — Ярика забрали у студентську клініку. Давали кінську дозу антибіотиків і так виходили.

На екзаменах у хлопця з ноги витікав гній

Нині хлопець навчається на контракті. Щороку мати платить 8 тис. грн. Торік продала по двоє корів і телят, цього року взяла кредит у банку. Ярослав милицями не користується, але досі шкутильгає.

Жінка домагається покарання представників районної адміністрації, які відповідали за навчання.

— Дітей із 17 шкіл повезли в закинуту частину, — каже Машталяр. — Це халатність керівництва, а не необачність сина. Після інциденту стрільбище знищили.

Дістає документи з Житомирської облдержадміністрації. Там зазначено, що Ярослав спіткнувся і впав. Вивчити місце пригоди не вдалося, бо гарнізонне стрільбище ліквідоване.

Директор Дідковецької середньої школи 40-річний Володимир Ляшук вважає: про нещасний випадок треба забути.

— Було таке, але минуло два роки, — зауважує він. — Районна й обласна прокуратури поставили в цій історії крапку. За стрільби відповідав військкомат району, тому нині справа у військовій прокуратурі.

×