"Напозичалася грошей, кредитів у банках набрала і втекла", — каже про невістку жителька села Бандурове Олександрівського району Кіровоградської області 70-річна Меланія Павленко. Молдаванка Анжела Тобол, 34 роки, торік покинула на бабу трьох своїх дітей, народжених од різних чоловіків.
Син Меланії Василь познайомився з Анжелою 12 років тому в кумів. Жінка тоді мала двох синів. Одному було півтора року, другому — три. Вирішив одружитися.
— Я казала йому: синок, нашо вона тобі, хіба більше дівчат нема? — розповідає бабця із замотаним шарфом горлом. — А він: "Вона — найкраща" і пішов. А мене того дня "скора" в больницю забрала, — плаче. — Вони зразу вроді нічого жили. Тоня в них народилася. Хлопчиків ми вважали онуками, хоча Вася їх і не всиновив.
Щоб допомогти синові, Павленки-старші продали за $3 тис. квартиру в райцентрі Жовті Води Дніпропетровської області та переїхали у віддалене село Бандурове Кіровоградської області. Купили одну хату для себе, іншу — для родини сина. Молодим подарували меблі та корову.
— Анжела, видно, якимсь гіпнозом володіє, — каже сестра Василя Наталя, 46 років. — Як мені була потрібна допомога — сама сина виховую — просила батьків до мене в Київ переїхати. Не захотіли. А за чужою людиною потяглися.
Через кілька років шлюбу Анжела стала зраджувати чоловіка. Йому про це розповідали знайомі. Не вірив. Хоча батьки казали те саме.
— Обкрутила нашого сина, — сердиться чоловік у картатій сорочці — Федір Павленко, 73 роки, — а потом скурвилася. Не можу про це говорити, всередині все мліє, — виходить із хати.
Коли в селі розпався колгосп і не стало роботи, Василь поїхав на заробітки до столиці.
— Анжела зовсім від рук відбилася. Закриє дітей у хаті і йде на ніч гуляти, — каже свекруха.
— Вона невеличка, фігура гарна, — додає Наталя, — не видно, що й дітей народжувала. Тягалася з усіма шоферами.
Анжела почала вимагати розлучення. Зійшлася зі своїм коханцем Сергієм, який покинув дружину та двох дітей.
— Не схотіла жить в селі — казала, нема сили для городів. Найняла квартиру в Олександрівці (районному центрі. — "ГПУ"), а дітей здала в санаторій, — розповідає бабуся. — Потом подалася в Київ на заробітки. Подзвонила, щоб ми Тоню забрали до себе, бо в санаторії і лишиться. Уже рік не являється. Вона й не приїде: у двох банках взяла кредиту на сім тисяч, за квартиру винна дві з половиною тисячі, та ще й напозичалася в шоферів.
Тоня — худа дівчинка. Дивиться по телевізору мультики. Час од часу прислухається до розмови.
— Із мамою, як приїде, не захочу балакать. Вона нас покинула. Татко в Черкасах живе. Не може мене забрати, бо з ним в комнаті двоє хлопців ще живуть, — розплітає, а потім заплітає дві коси.
Її брати — 13-річний Дмитро та 15-річний Сашко по кілька місяців мешкають то в дитячому протитуберкульозному санаторії, то в притулку. На постійне місце проживання їх може взяти тільки інтернат. Але діти не мають статусу сиріт — їхні батьки не позбавлені прав.
Служба в справах неповнолітніх знайшла батьків хлопців. Обоє одружені, мають дітей. Забирати синів не хочуть.
— Казали, щоб я оформила опікунство на себе, — плаче Меланія Павленко. — Беріть і край. Куди я їх візьму? Болію, і дід теж. Хтозна, скільки проживу. А інспектора кажуть: "Привеземо в двір і покинемо. Ви ж їм бабушка". Я їм така бабушка, як ви — тьоті. Хіба діти — собачата? Шкода хлопців, тільки не потягну я їх. Он мені з Тонею важко. Діма і Саша до мене липнуть, як до рідної, плачуть. Я ж змалку їх няньчила.
Позбавити Анжелу Тобол материнських прав може тільки суд.
— Із першого разу суд не позбавляє материнських прав. Матір будуть шукати, дадуть оголошення в газеті, щоб приїхала, — пояснює спеціаліст служби у справах неповнолітніх Олександрівського району Катерина Дяченко. — Рішення ухвалять за другим, а може, третім разом. Це стосується і батьків обох хлопчиків. Піде на це кілька місяців.
Дмитро й Сашко зараз у протитуберкульозному санаторії в селі Поселянівка. Вони інфіковані паличкою Коха.
— Скоро змушений їх виписати, — каже головлікар Євгеній Багнюк. — Приїдуть на лікування інші діти. Де їх влаштують, не знаю.
4 
35413
Коментарі