Третій рік Анатолій Перейма, 58 років, доводить, що його син 3-річний Захар помер із вини лікарів. 23 травня, на шосту річницю народження сина, чоловік розклеїв у дитячих лікарнях Львова листівки. Закликав не дозволяти лікарям проводити досліди над дітьми.

Анатолій мешкає з дружиною 49-річною Романією у селі Сороки-Львівські Пустомитівського району. Одружилися 2001-го. Чоловік працював інженером на Львівському радіотелевізійному передавальному центрі, дружина — монтером. З 2004-го, коли підприємство закрилося, займаються городництвом.

— Після смерті сина дружина довго не могла відійти, щоночі з криком прокидалася, — розказує господар. — Тепер помалу оговталася.

По хаті розставлені фотографії Захара. У Романії це єдина дитина. Анатолій має трьох дорослих дітей від першого шлюбу.

— Захарчик народився і ріс здоровим, — жінка гортає сторінки фотоальбому. Анатолій дістає кілька товстих папок документів: скарги, клопотання у прокуратуру, лікарські виписки, звернення до адміністрації президента, у Службу безпеки України. Після смерті сина чоловік з"ясував, як і чим лікували дитину. У медичній картці 96 аркушів.

— Міліції лікарі дали таку саму, але на 45 сторінках. Повиривали аркуші, щоб приховати вину, — каже.

3 лютого 2005 року Захар прийшов із дитсадка хворий: у нього була лихоманка, скаржився на біль у животі. Батьки повезли його у Львівську дитячу міську лікарню.

— Точного діагнозу не поставили, виявили пневмонію, — Анатолій гортає документи. — Без аналізів на визначення алергенів призначили антибіотик цефотаксим. Після другого уколу сина обсипало, препарат відмінили.

У ніч на 15 лютого хірурги обстежили живіт хлопчика. Виявили гулю розміром 4 на 5 см.

— Сказали, що треба оперувати, — веде далі Анатолій. — А завідувач реанімації проігнорував, нічого нам не сказав. Призначили протитуберкульозний препарат рифампіцин і давали його разом із ципринолом п"ять днів.

Лікування антибіотиками не допомагало. За три тижні Захара повезли в обласну дитячу спеціалізовану лікарню.

— Хірург його не обстежив, — додає Романія. — Лікарі сказали, у сина імунодефіцит на фоні сепсису. Лікар Лариса Костюченко призначила зінацеф. "На такі ліки у сина алергія", — пояснювала їй. Вона ще приписала парацетамолові свічки. Після них син аж пожовк.

Після призначення пеніциліну хлопчикові стало зовсім зле. Набрякли ніжки, ручки, лице підпухло. Зробили лише п"ять ін"єкцій. 13 травня приписали аугментин. Цей препарат протипоказаний пацієнтам, чутливим до пеніцилінів. У Захара відкрилася ротова кровотеча, по обіді 15 травня він помер.

Причиною смерті назвали печінкову недостатність, запалення печінки й легень. Виявили інфекцію, яка уразила дихальну систему, черевну порожнину і печінку. А також гній у крові. Судмедексперти підтвердили діагнози.

Навмисне помпували недозволеними ліками, аби довести до смерті

— Вони не об"єктивні, бо у Львівському бюро судово-медичної експертизи робили ті ж медики, що й лікували сина, — каже Перейма. — Вони не відповіли, що викликало інфекцію, нічого не сказали про гулю.

Подружжя поскаржилося до міліції. Просять розглядати й іншу версію смерті — вивезення за кордон біоматеріалів.

— Ще у міській лікарні Захарчику обстежували серце. Воно мало ідеальні показники. В обласній лікарні УЗД робили п"ять разів, навіть у переддень смерті. Лікар Лариса Костюченко попросила дати письмову згоду на обстеження крові за програмою, оплаченою Американським військово-морським медичним дослідницьким відділом. Думаю, у рамках цієї програми серце сина могли вивезти за кордон. Його навмисне помпували недозволеними ліками, аби довести до смерті.

— Лікарі робили все можливе, аби врятувати дитину, — каже імунолог обласної дитячої спеціалізованої лікарні Лариса Костюченко. — Причину ураження печінки встановити не могли, тому й не знали, як лікувати. Навіть розтин цього не з"ясував. На біль у животі дитина не скаржилася.

Кримінальну справу за фактом смерті розслідує Личаківський райвідділ міліції Львова. Нині чекають відповіді із харківського бюро судово-медичної експертизи.

×