— Оно Горбачов побіг, а он іще один. Ідіть сюди, куць-куць-куць, — 52-річний Петро Плаксійчук із райцентру Тетіїв на Київщині присідає на власному подвір'ї, причмокує й манить складеними в пучку пальцями 2-місячних поросят.
Хоче зловити одного з двох, які народилися з чорними цятками на голові.
— У кожному виводку такі є. Називаю їх горбачовими. І Пульт завжди народжується. Це найменше поросятко, завбільшки як пульт до тілівізора. Його всі відпихають від мамки й корита, то таке й виростає. Якогось року вивіз на базар поросятка разом із Пультом. Жінка каже: хто там його купить? А прийшов чоловік: дай мені оте мале. За півроку вивозю наступну партію. Він до мене підходить й каже: такий кабанюка виріс, шо йолки двадцять, — чоловік широко розводить руки й сміється.
Поросят на продаж розводить чотири роки. Доти стільки ж вирощував свиней.
— Спрактикував, що тримати льоху і двічі на рік продавати поросята вигідніше. Навіть по 10 із виводка продам, то це 10–12 тисяч гривень. За рік 20 тисяч і ще льоха мені залишається. За цей час з'їдає тонну зерна. Стільки ж і свиню обійдеться рік годувати. А продаси найбільше за 4 тисячі.
Чоловікові вдається схопити Пульта. Порося вищить, крутить головою і дриґає задніми кінцівками.
— Був десь ногу здер, то я йому мастив і зав'язував. Якогось року меншому шину з двох дощечок накладав на ножку, бо звихнув. Лишили собі. Виріс такий ніврочку кабанчик.
Тим, хто хоче розпочати бізнес на поросятах, радить злучати льоху з кнуром у травні. Вона носить поросят три місяці, три тижні і три дні. Опорос припаде на початок вересня. У листопаді молодняк важить по 17–18 кг. Тоді можна продавати.
— Пізніших немає смислу, бо в грудні нікому не треба. У хліві холодно. Вони малі, померзнуть. В гурті одне біля одного гріються. А як візьмете парочку, то ж не занесете в хату під грубу. І зелені нема. У квітні поросяток беруть найкраще. Цей виводок, що бігає, у лютому породилися. Випустив їх чуть на сонечко.
Поросята бігають асфальтованим подвір'ям. Пробують рити землю на клумбах. Господар лякає їх тонкою різкою, щоб не виколупували тюльпанів.
— Лютневі поросятка — самі удачні. Такі живенькі. В мороз немає інфекцій, не летять мухи. Оце з зимового опоросу вижило 14 поросят із 16, а торік улітку — троє з восьми. Пускав їх на город, коли викопали картошку. Разом із курми ходили. Риють землю на той світ, а кури за ними черв'яків збирають.
Перші три тижні поросята ссуть льоху. Тоді їдять сухий корм — перебите на січкарні сіно люцерни й підсмажений ячмінь. Пшеницю, кукурудзу і горох не кидають, бо важкі для травлення. Льосі не міняють раціон і не дають картоплі, щоб поросятка не нахапалися з її корита, бо вмруть. Їм завжди ставлять воду.
— Лию в мисочку й тримаю, щоб не перевернули, поки нап'ються. Вода тепла — 20–22 градуси. Від холодної кашлятимуть. Ну всьо їм треба, як дітям маленьким. Перший місяць ссуть, потім тричі на тиждень, далі двічі і відлучаємо від льохи.
За три тижні після повного відлучення льоху знов пускають до кнура.
— Треба щоб перед першим спаруванням, було близько року. Важити має не менше 100 кіло. Можна й раніше, але поросятка будуть кволенькі. В книжці про свинарство пишуть, що треба поросну льоху обмежувати в їжі, щоб була менша й легше родила. Це дурниця. Тоді не вигодує тих поросят. Кормить їх за рахунок сала, яке на себе наклала, поки носила. У мене льоха, як танк — більше 250 кіло. Гора стоїть у хліві. За місяць, поки кормила, кіл на 50–60 схудла. А як вхляне, на ноги впаде. Одну з ложки годував, поки почала вставати. Спочатку збоку, де нема зубів, відкривав рот, а потім вже й сама роззявляла.
З кожним опоросом льосі важче виношувати, бо стає більша. Після трьох-чотирьох опоросів, це два-три роки життя, її підгодовують і колють.
3 хвилини біжить молоко із соска свиноматки. За цей час порося встигає наїстися. Кожне має свій сосок і смокче тільки його. Іноді у виводку бувають спритні поросята. Випивши свою порцію, присмоктуються до чужого соска, відсунувши слабшого брата.
Кнуру Борьці платять 130 гривень
130 грн дає Петро Плаксійчук власнику кнура за парування.
— Подзвонив — і він привозить його до мене додому причепом. Як кому на село, то бере 150, бо дальша дорога. П'ятьох кнурів має, бо льохи різні. Як велика, то везе такого кабанюру під 250 кілограм. До первістки чи маленької має меншого, до 200 кіло. До мене возить Борьку. Він знає свою роботу — борт відкрив на причепі, кнур сам вийшов. Зробив своє діло. Господар каже: "Борька, додому". Той зайшов спокійно назад у причеп, як дрісірований, і поїхав. Це зручно. Бо попробуй ту льоху кудись завези, як вона на вулиці майже ніколи не була.
2 
35413
Коментарі